1.  Кожен грибник обов’язково повинен знати всі види отруйних грибів. Не знаючи, або не приділяючи достатньої уваги до видів отруйних грибів, їх зовнішніх характеристик, схожості з їстівними видами, можна досить легко назбирати отруйних грибів та отруїтися. Розпізнати отруйні гриби в кошику, особливо коли вони поламабться та покришаться, набагато складніше, ніж розпізнати їх  в лісі, як кажуть “на пні”.

   2.  Не впевнений, не бери. Збираючи гриби, також необхідно знати детальні характеристики тих грибів, що збираєш: колір пластинок, наявність кільця, запах, середовище росту, строки плодоношення. При збиранні особливо пластинчастих грибів, необхідно уважно переглядати кожен гриб, перевіряти в підозрілих грибів ті ж самі пластинки, наявність чи відсутність кільця, перевіряти на запах. Гриби, які викликають підозру чи вагання в їх ідентифікації, краще залишити, та йти далі.

3.  Існує думка, що отруйні гриби завжди неприємно пахнуть, а ті що приємно пахнуть однозначно їстівні. Це міф, можуть бути отруйні гриби приємно пахучими, так само як і можуть зустрічатися добрі їстівні гриби, які на запах не зовсім приємні. Ще один міф – при відварюванні грибів з цибулиною, цибулина потемніє, якщо гриби отруйні. Це також не правда, цибулина темніє від наявності певних хімічних речовин в грибах, які можуть бути при цьому як отруйними, так і добрими їстівними.

   4.  Не збираються старі перестиглі гриби та гриби пошкоджені личинками. Навіть добрі їстівні гриби здатні призвести до харчового отруєння, якщо вони старі або поточені, внаслідок чого білки гриба почали розкладатися. Не рекомендується збирати гриби поблизу доріг, магістралей, хімічних промислових об’єктів, та поблизу сміттєвих звалищ, адже навіть їстівні гриби здатні накопичувати в собі токсичні сполуки з повітря та ґрунту.

   5.  Ніколи не куштуйте на смак невідомі гриби, існують настільки отруйні гриби, наприклад та ж сама бліда поганка, що здатні викликати отруєння навіть при попаданні до рота мінімальної його крихти.

   6.  Лісові гриби, особливо трубчасті (білі, підберезники, маслюки), необхідно переробити в якомога коротший термін після збору, адже білки таких грибів досить швидко починають розкладатися, внаслідок чого гриби псуються. Споживання зіпсованих грибів, як уже згадувалося, можуть призвести до харчового отруєння. При неможливості переробити гриби відразу, їх необхідно зберігати в прохолодному місці, в холодильнику або погребі. Трубчасті гриби можуть зберігатися в прохолодному місці не більше однієї доби, якщо плодові тіла молоді та тугі, та не більше половини доби, якщо плодові тіла вже майже зрілі. Пластинчасті гриби можуть зберігатися трішки довше, зокрема гливи, зимові опеньки можуть досить довго зберігатися в свіжому вигляді в прохолодному місці. Такі гриби, як дощовики взагалі не можна зберігати, їх необхідно переробити в найближчі кілька годин після збору.

   7. Ніжні види грибів, це стосується насамперед трубчастих грибів, слід складати у просторі корзини, на крайній випадок у відра. Збираючи такі гриби в сумки або пакети, гриби мнуться та досить швидко, вже за кілька годин, псуються. Додому такі гриби, збирані в м’які пакети чи сумки, навряд чи вдасться донести в фізично не пошкодженими.

8. Не ходіть до лісу у взутті та одязі, з відкритими ділянками на ногах, в лісі існує велика ймовірність зустрічі з зміями, та іншими небезпечними мешканцями. Щільні чоботи чи кросівки, щільні брюки, захистять Вас від можливих неприємних наслідків при таких зустрічах.

9.  Не слід збирати рідкісні та зникаючі види грибів, зокрема види що занесені до Червоної книги України та до регіональних червоних списків, навіть якщо вони смачні та їстівні.

    Навесні поряд із зморшками, ростуть і отруйні строчки. Під строчками розуміються всі види грибів родів  Gyromitra та Discina. Строчки на багатьох сайтах та в деякій літературі вказуються як умовно їстівні, дехто їх збирає та їсть, зокрема в Росії їх споживають без видимої шкоди для здоров’я, водночас як інші автори вказують строчки як смертельно отруйні гриби.  Так все ж таки строчки отруйні чи ні?

Всі строчки містять в собі отруту – гіромітрин, або гельвелеву кислоту, в більшій чи меншій концентрації. Концентрація гіромітрину в строчках залежить від розташування місцевості, в якій ростуть строчки, а  саме від “суми середньодобових температур”. В теплу погоду строчки синтезують та накопичують гіромітрин, в холодну погоду процес синтезу гіромітрину в строчках призупиняється. В холодних північних широтах, синтез гіромітрину не відбувається, або відбувається не суттєво, ось чому в Росії, Фінляндії та інших північних країнах, строчки збирають та їдять без шкоди для здоров’я. В теплих широтах, зокрема і в Україні, клімат більш теплий, а отже синтез гіромітрину в строчках відбувається, та отрута накопичується, особливо в теплі травневі дні. Строчки що ростуть в Україні, без всяких сумнівів отруйні.

Що ж таке гіромітрин? Гіромітрин (CH₃CHN₂CH₃COH), отрута, що присутня в строчках, небезпечна для організму людини, та справляє на нього дію подібну до дії отрути блідої поганки. Тяжкість отруєння гіромітрином звісно ж, залежить від кількості спожитих строчків, та концентрації в них гіромітрину. Мінімальна летальна доза гіромітрину для дорослої людини – 10-20 мг/кг, для дитини достаньо і меншої дози. Гіромітрин не нейтралізується при відварюванні строчків, тепловій обробці, чи висушуванні, відварювання та висушування дає змогу лише дещо зменшити його концентрацію.

Симптоми отруєння гіромітрином з’являються не відразу, а через 5 – 10 годин після споживання грибів. При легких отруєннях спостерігається слабкість, біль в животі, нудота, блювота, головний біль, пронос. При тяжких отруєннях, на другу добу спостерігається збільшення печінки, головна біль, втрата свідомості, жовтушність, збільшення селезінки, судорги. Летальний наслідок від отруєння строчками може наступити через 4 – 7 днів, після їх споживання, супроводжуючись комою та серцевою недостатністю. Середня ймовірність смертності при тяжких отруєннях гіромітрином – 30%.

Отож всі строчки в Україні все ж таки є отруйними, та такими, що можуть призвести до летального наслідку. Не варто експериментувати, та споживати строчки, наслідки можуть бути не передбачуваними.

    Бліда поганка (Amanita phalloides)  смертельно отруйний гриб із родини Мухоморових, вважається найотрутнішим грибом України. Смертельна доза блідої поганки для дорослої людини – 1/2 шапки, для дитини -1/4 шапки. Бліду поганку путають з зеленими сироїжками, зеленухами, печерицями, поплавками. Аналогічні отруєння, як від блідої поганки, спричиняють Мухомор білий (Amanita verna)  та Мухомор вонючий (Amanita virosa) .

В Блідій поганці міститься ціла група отруйних речовин, які поділяють на аманітотоксини, фаллотоксини та аманін. Ці токсини не розкладаються при термообробці, при висушуванні. В 100 грамах гриба міститься 10 мг фаллоїдину та та 8 мг а-аманітину. Смертельна доза для дорослої людини 0,1 мг фаллоїдину на 1 кг ваги. Відсоток смертності від отруєнь блідою поганкою складає 50%.

Синдроми отруєння блідою поганкою проявляються через 8 – 48 годин після попадання гриба в шлунок. Спочатку спостерігаються такі синдроми: нудота, блювота, біль в животі, пронос, побіління шкіри, судоми, зниження температури тіла. Такі симптоми можуть продовжуватися на протязі 1 – 2 днів. Після цього наступає період невеликого полегшення. На наступному етапі, в людини починають відмовляти органи, зокрема в першу чергу печінка та нирки, згодом може наступити смерть. Наслідки отруєння блідою поганкою залежать від кількості гриба, що потрапив до шлунка людини. Класифікують отруєння на легке, середнє та тяжке.

Легка ступінь отруєння блідою поганкою, характеризується появою вище перелічених синдромів та легким   ураженням печінки.

Середня ступінь отруєння блідою поганкою характеризується ураження печінки середньої тяжкості, ураженням нирок легкої чи середньої тяжкості.

Тяжка ступінь отруєння блідою поганкою характеризується тяжким гастроентеритом, тяжким ураженням печінки та нирок, та закінчується летальним наслідком.

При отруєнні блідою поганкою медиками проводяться такі процедури, як промивання шлунка, прийом абсорбентів, введення глюкокортикоїдів, очищення крові, лікування екзотоксичного шоку. Ймовірність виліковування від отруєння поганкою велика, якщо кваліфіковане лікування почалося не пізніше, як за 36 годин після споживання гриба.

Дізнатися коли слід вирушати в ліс за грибами, та які гриби ростуть у відповідний період року допоможе “Грибний календар”. “Грибний календар” певною мірою умовний, строки плодоношення  грибів більше залежать від природних умов, адже в посушливе літо та посушливу осінь не будуть рости ті гриби, що мали
б рости в цей період. Так само в холодну затяжну весну строк плодоношення весняних грибів може зміститися на 2 тижні, в теплу ж весну, плодоношення може наступити раніше. В морозну сніжну зиму не будуть рости зимові види грибів, які б росли в теплу безсніжну зиму.

Грибний календар по місяцям

Березень

Березень один і з самих не грибних місяців, однак і в березні можна щось знайти в лісі. Березневі гриби: глива звичайна, зимовий опеньок, саркосцифа яскраво-червона, стробілюрус їстівний.

Квітень

Квітень розпочинає новий грибний сезон, квітень це пора зморшкових шапочок. Квітневі гриби: зморшкова шапочка, шапочка конічна, зморшок степовий, глива легенева, стробілюрус їстівний, трутовик (поліпор) лускатий.

Травень

Травень відносно грибний місяць, розпочинається зі зморшків, та закінчується боровиками, підберезниками та сироїжками. Травневі гриби: зморшок їстівний, зморшок конічний, зморшок напіввільний, зморшок високий, ентолома садова, калоцибе травнева, трутовик лускатий, опеньок луговий, перші боровики, підберезники, підосичники, сироїжки, печериці.

Червень

Червневі гриби: боровик напівбілий, білий гриб, підберезники, підосичники, маслюки, лисички, моховики, сироїжки, мухомори, печериці, та інші.

Липень

Липневі гриби: білий гриб, напівбілий гриб, підберезники, підосичники, лисички, сироїжки, рижики, хрящі-молочники, печериці, гриби-зонтики, моховики, маслюки, дубовики та інші.

Серпень

Серпневі гриби: білий гриб, напівбілий гриб, підберезники, підосичники, лисички, сироїжки, рижики, хрящі-молочники, печериці, гриби-зонтики, моховики, маслюки, дубовики, говорушки, рядовки та інші.

Вересень

Вересневі гриби: білий гриб, напівбілий гриб, підберезники, підосичники, сироїжки, рижики, хрящі-молочники, печериці, гриби-зонтики, моховики, маслюки, дубовики, говорушки, рядовки, опеньки.

Жовтень

Жовтень переважно місяць опеньків, також в теплу погоду зустрічаються останні болетові, перші гливи, та зеленухи. Жовтневі гриби: опеньки, хрящі-молочники, моховики, пізні маслюки, рядовки, зеленухи, зимові опеньки, гливи звичайні.

Листопад

Основними грибами листопада є гливи звичайні. Листопадові гриби: гливи звичайні, опеньки зимові, запізнілі жовтневі гриби

Грудень, січень, лютий

Зима не грибний період, однак якщо зима тепла, без морозів, то в лісі завжди можна щось знайти. Зимові гриби: Зимовий опеньок, запізнілі гливи звичайні.

Грибний календар по видах грибів