Leccinum oxydabile, Підберезник рожевіючий
Синоніми
- Krombholzia oxydabilis Singer, 1938
- Boletus scaber var. oxydabilis (Singer) Vassilkov, 1948
- Krombholziella oxydabilis (Singer) Sutara, 1982
- Boletus aurantiacus f. percandidus (Vassilkov) Vassilkov, 1970
- Leccinum roseofractum Watling, 1968
Опис
Шапка діаметром 5 – 7 см, спочатку напівсферична, пізніше випукла, випукло-розпростерта, з тупим краєм. Поверхня шапки гладка, гола, білувато-бура, іноді з жовтим плямами.
Гіменофор трубчастий, спочатку білуватий, пізніше сіруватий. Пори дрібні, округлі.
Споровий порошок оливково-коричневий.
Ніжка висотою 5 – 20 см, діаметром 1 – 2 см, циліндрична, злегка потовщена біля основи, щільна, суцільна, поздовжньо-волокниста, сіра або сірувата, покрита дрібними сіро-бурими лусочками. В місцях дотику покривається рожевими плямами.
М’якоть в шляпці м’ясиста, в ніжці спочатку щільна, пізніше тверда, волокниста, біла, сірувата, на зрізі швидко спочатку рожевіє, пізніше темніє, з приємним запахом та смаком.
Їстівний гриб 2 категорії. Використовується вареним, смаженим, маринованим, соленим, сушеним.
Середовище і розповсюдження
Росте з червня до жовтня, в листяних березових та змішаних з березою лісах, на узліссях, на сонячних галявинах, в траві та на ґрунті, поблизу боліт, серед моху, біля торфовищ, невеликими групами.
Інформації про розповсюдження в Україні немає.
Схожі види
Підберезник болотяний (Leccinum holopus) має дещо світліше забарвлення та не рожевіє та зрізі та в місцях дотику.