Volvariella gloiocephala
Синоніми і застарілі назви
- Volvaria gloiocephala (Fr.) Gillet, 1876
- Pseudofarinaceus gloiocephalus (Fr.) Earle, 1909
- Volvariopsis gloiocephala (DC.) Murrill, 1917
- Volvaria speciosa var. gloiocephala (DC.) R. Heim, 1936
- Volvariella speciosa var. gloiocephala (DC.) Singer, 1951
- Volvariella gloiocephala var. gloiocephala, 1986
- Volvopluteus gloiocephalus (DC.) Vizzini, Contu & Justo, 2011
- Volvariella speciosa (Fr.) Singer, 1951
Опис
Шапка діаметром 6 – 12 см, спочатку широкодзвониковидна, пізніше конусовидно-розпростерта або плоско-розпростерта, часто з округлим горбочком посередині. Поверхня шапки гладка, клейка, брудно-біла, сірувата, в центрі переважно темніша, при підсиханні блискуча, жовтувата, в центрі бурувата.
Гіменофор пластинчастий. Пластинки густі, вільні, білуваті або блідо-рожеві.
Споровий порошок рожевий. Спори 11,5-20,7 * 7-11,5 мкм, широкоовальної або яйцевидної форми, з гладкою поверхнею, світло-рожеві, з каплями.
Ніжка висотою 10 – 25 см, діаметром 1 – 2 см, циліндрична, гола, біла, білувата або сірувато-жовтувата. Вольва велика, білувата або коричнювата, з лопатевидним краєм.
М’якоть біла, без вираженого запаху, або з запахом редьки.
Їстівний гриб 4 категорії. Використовується після 15-ти хвилинного відварювання, вареними, смаженими.
Середовище і розповсюдження
Росте з червня до кінця серпня, в лісах, в степах, в садах та парках, на багатих органікою ґрунтах, на купах органічних залишків, поодинці та групами.
Зустрічається в Правобережному Лісостепу, в Лівобережному злаково-лучному Степу, в Лівобережному злаковому Степу та в Розтоцько-Опільських Лісах.
Схожі види
Смертельно отруйні Мухомор вонючий (Amanita virosa), Мухомор білий (Amanita verna) та Бліда поганка (Amanita phalloides), відрізняються наявністю кільця, білими, не рожевіючими з віком пластинками, наявністю бульбоподібного потовщення біля основи, та кольором поверхні шапки.
Література
- Зерова М. Я. Визначник грибів України / М. Я. Зерова, П. Є. Сосін, Г. Л. Роженко // Базидіоміцети. – Т. 5, кн. 2. – К. : Наук. думка, 1979. – с. 266