Tubaria furfuracea, Тубарія зимова, Тубарія висівкова
Синоніми і застарілі назви
- Naucoria furfuracea (Pers.) P. Kumm., 1871
- Hylophila pellucida var. furfuracea (Pers.) Quél., 1886
- Tubaria crenulata (Batsch) Murrill, 1917
- Tubaria romagnesiana Arnolds, 1982
Опис
Шапка діаметром 1 – 3 см, тонка, спочатку випукла, з опущеним краєм, з волокнистим білим покривалом на нижній стороні, пізніше плоско-розпростерта, іноді увігнута, рубчаста, майже прозора, з тонким, хвилястим краєм. Поверхня шапки гігрофанна, гола, матова, іржаво-коричнева, оранжево-руда, рудувата, червонувато-рудувато-коричнева, червонувато-оранжево-коричнева, при підсиханні світлішає починаючи від центру, сіро-рожевувата, з білими лускатими залишками покривала на біля краю.
Гіменофор пластинчастий. Пластинки трикутні, рідкі, широкі, товсті, широко прирослі або злегка спускаються на ніжку, того ж кольору, що й поверхня шапки, або світліші.
Споровий порошок жовтувато-коричневий. Спори 6-10 * 4,2-5 мкм, широкоовальної форми.
Ніжка висотою 1,5 – 3 (6) см, діаметром 0,15 – 0,45 см, циліндрична, іноді приплюснута, порожниста, з залишками швидко зникаючого кільця, гладенька або тонко-волокнисто-штрихувата, того ж кольору, що й поверхня шапки, біля основи з білим повстистим опушенням.
М’якоть тонка, ламка, водяниста, в ніжці щільна, жовтувата або рудувата, з різким запахом редьки або без вираженого запаху.
Неїстівний гриб.
Середовище і розповсюдження
Росте з пізньої осені до самих морозів (до грудня або до січня), та весною з початку березня до кінця квітня, часто на трав’янистих ділянках, на ґрунті, на гнилих опалих гілочках дерев листяних порід, на гнилій деревині зануреній в ґрунт, на лісових просіках, на вологих ділянках, в низинах, поодинці та групами, часто.
Розповсюджений по всьому Лісостепу, в Лівобережному Злаково-Лучному Степу та в Розтоцько-Опільських Лісах.
Галерея