Синоніми і застарілі назви

• Polyporus biformis Fr., 1833
• Polystictus biformis (Fr.) Fr., 1851
• Bjerkandera biformis (Fr.) P. Karst., 1882
• Coriolus biformis (Fr.) Pat., 1897
• Microporus biformis (Fr.) Kuntze, 1898
• Trametes biformis (Fr.) Pilát, 1939
• Polyporus friesii Klotzsch, 1833
• Polyporus pargamenus Fr., 1838
• Polyporus prolificans Fr., 1838
• Polyporus laceratus Berk., 1839
• Polyporus elongatus Berk., 1842
• Polyporus menandianus Mont., 1843
• Polyporus inquinatus Lév., 1846
• Polyporus xalapensis Berk. & M.A. Curtis, 1849
• Polyporus evolvens Berk., 1856
• Polystictus candicans Lév., 1863
• Polyporus sartwellii Berk. & M.A. Curtis, 1872
• Polyporus pseudopargamenus Thüm., 1878
• Polystictus pergamenus (Fr.) Cooke, 1886
• Polyporus simulans Blonski, 1889
• Microporus pergamenus (Fr.) Kuntze, 1898
• Polyporus ehretiae Bres., 1926
• Coriolus sublimitatus Murrill, 1938
• Heteroporus pergamenus (Fr.) Bondartsev & Singer, 1941
• Trametes pargamenus (Fr.) Kotl. & Pouzar, 1957

---

    Опис   

Плодові тіла мають вигляд сидячих або розпростерто-відігнутих шапок.

Шапки довжиною 1 – 4 см, шириною 1,5 – 6 см, товщиною 0,1 – 0,4 см, тонкі, шкірясті, пружні, напівокруглі або віяловидні, розташовані черепичастими, зрослими карями або розетковидними групами. Поверхня шапок повстиста або шовковиста, концентрично-волосиста, злегка блискуча, з віком майже гола, спочатку лілова, пізніше бліднішає до блідо-коричнюватого або блідо-жовтуватого, з вузькими кремовими, зеленувато-коричнюватими або жовтувато-сіруватими зонами, в суху погоду вицвітає майже до білуватої, з віком зеленіє від найпростіших водоростей. Край стерильний, гострий, тонкий, рівний або лопатевий, залишається ліловим довше ніж поверхня шапки.

Гіменофор трубчастий. Поверхня гіменофору спочатку яскраво-лілова, лілувато-коричнювата, лілувато-пурпурова, пізніше охряна або коричнювата. Трубочки дуже короткі, спочатку довжиною до 0,5 мм, пізніше довжиною до 5 мм. Пори діаметром 0,2 – 0,3 мм, спочатку округлі або видовжені, пізніше звивисті або неправильної форми, спочатку з цільними лілово-фіолетовими, пізніше з зубчастими або розірваними, блідими, світло-бурувато-жовтими або бурими краями, щільністю 3 – 4 на 1 мм.

Споровий порошок білий. Спори 5-7 * 2-3 мкм, майже циліндричної форми, злегка зігнуті, безбарвні.

Тканина дуже тонка, товщиною 0,5 – 1 мм, волокнисто-шкіряста, еластична, біла або злегка забарвлена.

Неїстівний гриб.

---

    Середовище і розповсюдження

Росте на сухостійних та повалених стовбурах, на пеньках дерев листяних порід, переважно бука та берези, рідко. Спричиняє білу гниль деревини.

Зустрічається на Правобережному Поліссі, в Правобережному Лісостепу та в Карпатах.

---

---

    Галерея