Skeletocutis odora
Синоніми і застарілі назви
- Polyporus odorus Peck, 1885
- Poria odora (Peck) Sacc., 1888
- Antrodia odora (Peck ex Sacc.) Gilb. & Ryvarden, 1985
- Poria gilvella Pilát ex Pilát, 1953
Опис
Плодові тіла розпростерті, спочатку мають вигляд папероподібної плівки, пізніше шкірясто-м’ясисті, товщиною 3 – 10 мм, при висиханні ламкі, легко відділяються від субстрату, шкіряно-бурі. Край стерильний, волокнисто-папероподібний, спочатку широкий, пізніше вузький, шириною 1 – 3 мм. Підстилка товщиною 0,5 – 1,5 мм, шкіряста, біла.
Гіменофор трубчастий. Трубочки спочатку сітчастовидні, довжиною 0,5 мм, пізніше 2 – 5 мм, злегка косі, не відкриті, спочатку білі, пізніше бурувато-жовті, сіро-бурі, в місцях дотику набувають рудо-бурого забарвлення. Пори діаметром 0,15 – 0,3 мм, кутасті, з тонким зубчастим, покритим борошнистим нальотом краєм.
Спори 4-5 * 0,6-1,3 мкм, циліндричної форми, злегка зігнуті, біля основи на косину загострені, іноді з 2-ма каплями.
Неїстівний гриб.
Середовище і розповсюдження
Росте на повалених стовбурах та на корі дерев хвойних порід, переважно на ялинах та ялицях.
Зустрічається в Карпатах.
Література
- Зерова М. Я. Визначник грибів України / М. Я. Зерова, Г. Г. Радзієвський, С. В. Шевченко // Базидіоміцети. – Т. 5, кн. 1. – К. : Наук. думка, 1972. – с. 120