Skeletocutis odora

Skeletocutis odora2 Скелетокутіс пахучий
 
Відділ: Базидіомікотові (Basidiomycota)
Клас: Агарикоміцети (Agaricomycetes)
Порядок: Поліпоральні (Polyporales)
Сім’я: Поліпорові (Polyporaceae)
Рід: Скелетокутіс (Skeletocutis)
Повна назва: Skeletocutis odora (Peck ex Sacc.) Ginns, 1984

Неїстівний

    Синоніми і застарілі назви

  • Polyporus odorus Peck, 1885
  • Poria odora (Peck) Sacc., 1888
  • Antrodia odora (Peck ex Sacc.) Gilb. & Ryvarden, 1985
  • Poria gilvella Pilát ex Pilát, 1953

    Опис   

Плодові тіла розпростерті, спочатку мають вигляд папероподібної плівки,  пізніше шкірясто-м’ясисті, товщиною 3 – 10 мм, при висиханні ламкі, легко відділяються від субстрату, шкіряно-бурі. Край стерильний, волокнисто-папероподібний, спочатку широкий, пізніше вузький, шириною 1 – 3 мм. Підстилка товщиною 0,5 – 1,5 мм, шкіряста, біла.

Гіменофор трубчастий. Трубочки спочатку сітчастовидні, довжиною 0,5 мм, пізніше 2 – 5 мм, злегка косі, не відкриті, спочатку білі, пізніше бурувато-жовті, сіро-бурі, в місцях дотику набувають рудо-бурого забарвлення. Пори діаметром 0,15 – 0,3 мм, кутасті, з тонким зубчастим, покритим борошнистим нальотом краєм.

Спори 4-5 * 0,6-1,3 мкм, циліндричної форми, злегка зігнуті, біля основи на косину загострені, іноді з 2-ма каплями.

Неїстівний гриб.


    Середовище і розповсюдження

Росте на повалених стовбурах та на корі дерев хвойних порід, переважно на ялинах та ялицях.

Зустрічається в Карпатах.


    Література

  • Зерова М. Я. Визначник грибів України / М. Я. Зерова, Г. Г.  Радзієвський, С. В. Шевченко // Базидіоміцети. – Т. 5, кн. 1. – К. : Наук. думка, 1972. – с. 120
Skeletocutis odora Skeletocutis odora1 Skeletocutis odora3