Russula decolorans

Russula_decolorans_0 Сироїжка сіріюча
 (Сироїжка вицвітаюча)
Відділ:   Базидіомікотові гриби (Basidiomycota)
Клас:   Агарикоміцети (Agaricomycetes)
Порядок:   Руссуальні (Russulales)
Сім’я:   Сироїжкові (Russulaceae)
Рід:   Сироїжка (Russula)
Повна назва:   Russula decolorans (Fr.) Fr., 1825

Їстівний, 3 категорія

    Синоніми і застарілі назви

  • Russula depallens var. albicans Gillet, 1876
  • Russula decolorans var. albida A. Blytt & Rostr., 1904
  • Russula steinbachii Cern. & Singer, 1934

     Опис

Шапка діаметром 5 – 10 (15) см, спочатку напівсферична, пізніше випукла, випукло-розпростерта, плоско-розпростерта, вдавлено-розпростерта, м’ясиста, з тонким, гладким або рубчастим краєм. Поверхня шапки гладка, в молодих екземплярів клейка, пізніше суха, оранжево-червона, цегляно-червона, жовто-червона, жовто-коричнева, вицвітає до брудно-сірої.

Гіменофор пластинчастий. Пластинки середньої густоти, широкі, тонкі, прирослі, спочатку білуваті, кремові, з віком сіріють.

Споровий порошок блідо-жовто-охряний. Спори 10-14 * 9-12  мкм, широко-еліпсовидної форми, з грубо-бородавчастою поверхнею, та з слабо вираженою орнаментацією.

Ніжка висотою 5 – 9 см, діаметром 1,5 – 2 см, циліндрична, іноді звужена до основи, щільна, суцільна, біла, з віком сіріє.

М’якоть м’ясиста, щільна, біла, з віком сіріє, на зрізі спочатку червоніє, пізніше сіріє, з приємним запахом та з солодкуватим смаком.

Їстівний гриб 3 категорії. Використовується після 15-ти хвилинного відварювання вареним, смаженим, маринованим та соленим.


    Середовище і розповсюдження

Росте з червня по жовтень, в хвойних соснових лісах, на вологих ділянках, часто серед моху, поодинці та групами.

Розповсюджений на Правобережному Поліссі та в Лівобережному Лісостепу.



    Галерея

Russula_decolorans_1 Russula_decolorans_2 Russula_decolorans_3
Russula_decolorans_4 Russula_decolorans_5 Russula_decolorans_0
     

Автор фото: В. Шульга


    Література

  • Зерова М. Я. Визначник грибів України / М. Я. Зерова, П. Є. Сосін, Г. Л. Роженко // Базидіоміцети. – Т. 5, кн. 2. – К. : Наук. думка, 1979. – с. 79