Pholiota alnicola
Синоніми і застарілі назви
- Dryophila alnicola (Fr.) Quél., 1886
- Gymnopilus alnicola (Fr.) Murrill, 1917
- Flammula alnicola (Fr.) P. Kumm., 1871
- Pholiotina alnicola (Fr.) Singer, 1951
- Pholiota pseudohypholoma Velen., 1921
- Flammula malicola Kauffman, 1926
- Pholiota aromatica P.D. Orton, 1960
- Inocybe apicreus (Fr.) Roze, 1876
- Flammula apicrea (Fr.) Gillet, 1876
- Pholiota apicrea (Fr.) M.M. Moser, 1967
- Pholiota amara (Turconi) Singer, 1975
- Pholiota aromatica P.D. Orton, 1960
- Pholiota salicicola (Fr.) Arnolds, 1982
Опис
Шапка діаметром 3 – 6 (11) см, спочатку конусовидна, пізніше конусовидно-розпростерта, випукло-розпростерта. Поверхня шапки суха, спочатку покрита коричнюватими лусочками, пізніше гола, зеленувато-жовта, лимонно-жовта, яскраво-жовта, охряно-жовта, з залишками білого покривала на краю.
Гіменофор пластинчастий. Пластинки густі, вузькі, прирослі, спочатку світло-жовті, жовті, пізніше іржаво-коричневі.
Споровий порошок іржаво-коричневий. Спори 8-12 * 4-6 мкм, видовжено-овальної форми, жовті.
Ніжка висотою 4 – 8 см, діаметром 0,4 – 1,1 см, циліндрична, рівна або зігнута, іноді з буруватим кільцеподібним залишком покривала вгорі, спочатку лимонно-жовта, пізніше вгорі білувата, жовтувата, нижче коричнювата, біля основи темніша, іржаво-бура, волокниста або пластівчаста.
М’якоть лимонно-жовта, в нижній частині ніжки оранжево-коричнювата, з приємним запахом.
Неїстівний гриб.
Середовище і розповсюдження
Росте з серпня до кінця вересня, в листяних лісах, на старих трухлявих пеньках та біля основ стовбурів вільх та верб, серед трави, групами, великими групами, часто.
Розповсюджений в Правобережному та Лівобережному Лісостепу.
Галерея