Синоніми і застарілі назви

• Polyporus nigricans Fr., 1821
• Boletus nigricans (Fr.) Spreng., 1827
• Fomes nigricans (Fr.) Gillet, 1878
• Placodes nigricans (Fr.) Quél., 1886
• Mucronoporus nigricans (Fr.) Ellis & Everh., 1889
• Scindalma nigricans (Fr.) Kuntze, 1898
• Pseudofomes nigricans (Fr.) Lázaro Ibiza, 1916
• Phellinus igniarius subsp. nigricans (Fr.) Bourdot & Galzin, 1925
• Fomes igniarius var. nigricans (Fr.) Rick, 1925
• Polyporus igniarius var. nigricans (Fr.) Jørst., 1937
• Ochroporus nigricans (Fr.) Fiasson & Niemelä, 1984

    Опис

Плодові тіла багаторічні, мають вигляд сидячих бічних шапок.

Шапки діаметром  до 14 см, товщиною до 6 – 15  см, широко сидячі, звужені в місці кріплення до субстрату, спочатку жовновидні, пізніше напівокруглі або видовжені, копитоподібні, міцно прирослі до субстрату. Поверхня шапок плоска або випукла, гладка, злегка опушена в молодому віці, радіально потріскана, вузько-зонально-борозниста, спочатку сіро-бурого, пізніше чорного кольору. Край шляпки різко відмежований, спочатку тупий, пізніше вузький, сірий або світло-коричневий, світліший у ростучих екземплярів.

Гіменофор трубчастий. Поверхня гіменофору рівна, коричнева, темно-іржаво-бура, в зрілості вицвітаюча до сірої. Трубочки незрозуміло шаруваті, довжиною до 5 мм, того ж кольору, що й тканина.  Пори дрібні, округлі, з цільними краями, щільністю  5 – 6 на 1 мм.

Тканина товщиною до 10 мм, дерев’яниста, щільна, іржаво-бура.

Неїстівний гриб.

    Середовище і розповсюдження

Росте на помираючих, сухостійних та повалених стовбурах листяних порід, переважно на березах, рідше на вільхах, грабах, буках, дубах, каштанах.

Розповсюджений в Правобережному Лісостепу.

    Галерея

Автор фото: В. Шульга

    Схожі види

Трутовик несправжній (Phellinus igniarius), має більш широкий край, світлішу поверхню шапки (проте не завжди), та менший розмір спор.