Синоніми і застарілі назви

• Poria ferrugineofusca P. Karst., 1887
• Polyporus ferrugineofuscus (P. Karst.) Romell, 1898
• Phellinus ferrugineofuscus (P. Karst.) Bourdot, 1932
• Phellinidium ferrugineofusca (P. Karst.) Fiasson & Niemelä, 1984
• Polyporus marginellus Peck, 1889
• Poria labyrinthica P. Karst., 1891
• Fuscoporia ferrugineofusca (P. Karst.) Teng
• Fuscoporia marginella (Peck) Murrill, 1907

    Опис

Плодові тіла однорічні, спочатку мають вигляд маленьких опушених бугорків, які з віком розростаються та зливаються між собою, стають розпростертими, широко розстеляються вздовж субстрату. Поверхня тіл у старих екземплярів розтріскуються. Край тонкоопушений, повстисто-клочкуватий, стерильний, виїмчастий, спочатку блідо-іржаво-бурого, пізніше темно-іржавого кольору, світліший ніж плодове тіло.  Підстилка дуже тонка, кірковидна, щільнокоркова, червонувато-коричнева або іржаво-бура, зливається з верхнім шаром кори субстрату. Реакія з КОН забарвлює підстилку в чорний колір.  

Гіменофор трубчастий. Поверхня гіменофору червоно-коричнева, рожевувато-коричнева, рудо-бура, каштаново-бура, з шовковистим блиском, іноді з рожевуватим відтінком. Трубочки одношарові або незрозуміло шаруваті, іржаво-бурі або темно-бурі, сіруваті всередині.  Пори дрібні, діаметром 0,1 – 0,2 мм, округлі або округло-кутасті, з тупими, тонко-опушеними краями, щільністю 5 – 9 на 1 мм.

Споровий порошок жовтуватий. Спори 4,5-5,5 * 1,25-1,75 мкм, циліндричної форми, злегка зігнуті, безбарвні.

Неїстівний гриб.

    Середовище і розповсюдження

Росте на корі та на повалених стовбурах дерев переважно хвойних, рідше листяних порід, частіше на ялинах та ялицях, рідше на соснах. Спричиняє білу гниль деревини.

Рідкісний вид. Зустрічається  в Карпатах.

    Література

• Зерова М. Я. Визначник грибів України / М. Я. Зерова, Г. Г.  Радзієвський, С. В. Шевченко // Базидіоміцети. – Т. 5, кн. 1. – К. : Наук. думка, 1972. – с. 171.