Phaeomarasmius erinaceus
Синоніми і застарілі назви
- Naucoria erinacea (Fr.) Gillet, 1876
- Naucoria erinaceus (Fr.) Gillet, 1876
- Dryophila erinacea (Fr.) Quél., 1886
- Dryophila erinaceus (Fr.) Quél., 1886
- Pholiota erinacea (Fr.) Rea, 1922
Опис
Шапка діаметром 0,5 – 1,5 см, спочатку напівсферична, з підігнутим краєм, пізніше випукло-розпростерта, плоско-розпростерта, з опущеним краєм. Поверхня шапки суха, гостро-луската, іноді волокнисто-повстиста, іржаво-охряна, рудувато-коричнювата, з залишками покривала на краю.
Гіменофор пластинчастий. Пластинки рідкі, товсті, спочатку бежеві, рудуваті, пізніше коричнюваті, червонувато-коричневі.
Споровий порошок охряний або іржаво-коричневий. Спори 9-14 * 7-9 мкм, лимоновидної форми, з гладкою поверхнею.
Ніжка висотою 1 – 2,5 см, діаметром 0,1 – 0,25 см, циліндрична, рівна або зігнута, порожниста, луската, того ж кольору, що й поверхня шапки, вгорі світла або білувата, покрита борошнистим нальотом.
М’якоть жовтувата, без вираженого запаху.
Неїстівний гриб.
Середовище і розповсюдження
Росте з липня до кінця вересня, в лісах, та лісопосадках, на відмерлих гілочках, переважно вербових, рідко на гілочках інших листяних порід.
Зустрічається в Правобережному Злаково-Лучному Степу та в Розтоцько-Опільських Лісах.
Література
- Зерова М. Я. Визначник грибів України / М. Я. Зерова, П. Є. Сосін, Г. Л. Роженко // Базидіоміцети. – Т. 5, кн. 2. – К. : Наук. думка, 1979. – с. 310 – 311