Свинуха вільхова
	Відділ:		Базидіомікотові гриби (Basidiomycota)
	Клас:		Агарикоміцети (Agaricomycetes)
	Порядок:		Болетальні (Boletales)
	Сім’я:		Свинухові (Paxillaceae)
	Рід:		Свинуха (Paxillus)
	Повна назва:		Paxillus rubicundulus PD Orton, 1969
	Отруйний

    Синоніми і застарілі назви

• Paxillus filamentosus (Scop.) Fr., 1838
• Pholiota flammans (Batsch) P. Kumm., 1871
• Dryophila flammans (Batsch) Quél., 1886
• Hypodendrum flammans (Batsch) Murrill, 1912

    Опис

Шапка діаметром 5 – 8 (15) см, м’ясиста, спочатку напівсферична, випукла, з тонким, підвернутим краєм, пізніше плоско-розпростерта, увігнуто-розпростерта, лійковидна, з прямим бо опущеним краєм. Поверхня шапки луската, потріскана, бархатиста, суха, охряно-коричнева, жовто-коричнева, рудувато-коричнева, іноді з оливковим відтінком, з темними лусочками, в місцях дотику злегка темніє.

Гіменофор пластинчастий. Пластинки густі, або середньої густоти, прирослі, спускаються на ніжку, біля основи з перетинками, охряно-жовті, в місцях дотику темніють.

Споровий порошок жовтувато-коричневий. Спори 5,5-9 * 4,5-5 мкм, широкоеліпсовидної форми.

Ніжка висотою 2 – 7 см, діаметром 1 – 1,5 см, центральна, рідше ексцентрична, циліндрична, часто звужена біля основи, волокниста, гладка, охряно-коричнева, світліша ніж поверхня шапки, кольору пластинок, в місцях дотику темніє.

М’якоть м’яка, спочатку щільна, пізніше рихла, жовтувата, на зрізі темніє.

Отруйний гриб. Містить отруту (лектини), яка при споживанні грибів в малих кількостях не проявляє в організмі ніяких симптомів отруєння, та при споживанні в великих кількостях, а особливо, при регулярному споживанні, має здатність накопичуватися, та призводити до отруєння через великий проміжок часу, руйнуючи еретроцити в крові та порушуючи функцію нирок.

     Середовище і розповсюдження

Росте з червня до вересня, в листяних і змішаних лісах, з вільхами, осиками, групами, рідко.

Зустрічається в Правобережному Лісостепу.

    Галерея

Автор фото: В. Шульга

    Література

• Watling, R. & Hills, A.E. 2005. Boletes and their allies (revised and enlarged edition). – In: Henderson, D.M., Orton, P.D. & Watling, R. [eds]. British Fungus Flora. Agarics and boleti. Vol. 1. Royal Botanic Garden, Edinburgh.
• Šutara, J. 1992. The genera Paxillus and Tapinella in Central Europe. – Ceská Mykologie 46: 50–56.
• Henrici, A. 2004. A key to Paxillus s. l. in Europe. – Field Mycology 5(3): 87–88.
• Knudsen, H. & Vesterholt, J. [eds.]. 2008. Funga Nordica. Nordsvamp, Kopenhagen.