Синоніми і застарілі назви

• Pleurotus serotinus (Pers.) P. Kumm., 1871
• Sarcomyxa serotina (Pers.) P. Karst., 1891
• Acanthocystis serotinus (Pers.) Maire, 1934
• Hohenbuehelia serotina (Pers.) Singer, 1951
• Panus serotinus (Pers.) Kühner, 1980

---

    Опис   

Шапка діаметром 3 – 15 см, приросла боком або з коротенькою бічною ніжкою, нирковидна, віяловидна, лопатевидна, вуховидна, спочатку з підвернутим, пізніше з прямим або хвилястим, тонким краєм. Поверхня шапки повстиста, волога, в вологу погоду слизиста, блискуча, оливково-зеленувата, оливково-жовта, оливково-сіра, оливково-коричнева, оливково-бура, коричнева, сіра, іноді з червонуватим або ліловим відтінком, іноді з жовтуватим або зеленуватими плямами.

Гіменофор пластинчастий. Пластинки густі, прирослі, з желатиноподібним шаром, спочатку жовтуваті, блідо-охряні, жовто-охряні, пізніше оранжево-жовті або охряно-бурі.

Споровий порошок білий або лілуватий. Спори 4-5,5 * 1-2 мкм, вузько-циліндричної форми.

Ніжка висотою 2 – 3 см, діаметром 1 – 2 см, коротка, циліндрична, бічна, крива, дрібно-луската, охряна, темно-жовтувата, жовто-коричнева. Іноді ніжка зовсім відсутня.

М’якоть щільна, м’ясиста, з віком жорстка, білувата або жовтувата.

Їстівний гриб 4 категорії, в молодому віці. Використовується після 15-ти хвилинного відварювання, вареним, смаженим, маринованим, соленим.

---

    Середовище і розповсюдження

Росте з жовтня до кінця листопада (до самих морозів, та часто взимку в період відлиги), в листяних та змішаних лісах, на старих стовбурах дерев переважно листяних, рідше хвойних порід, часто на вільхах, березах, дубах, осиках,  групами, рідко.

Зустрічається в Карпатах, на Правобережному Поліссі та в Правобережному Лісостепу. Вирощується штучно на органічних субстратах. В Україні міцелій продається під назвою “Глива осіння”.

---

---

    Галерея