Panaeolus semiovatus, Панеолус напівяйцевидний

Panaeolus_semiovatus_10 Панеолус напівяйцевидний
Відділ: Базидіомікотові гриби (Basidiomycota)
Клас: Агарикоміцети (Agaricomycetes)
Порядок: Агарикальні (Agaricales)
Сім’я: Псатиреллові (Psathyrellaceae)
Рід: Панеолус (Panaeolus)
Повна назва: Panaeolus semiovatus (Sowerby) S. Lundell & Nannf., 1938

Неїстівний

    Синоніми і застарілі назви

  • Coprinus semiovatus (Sowerby) Gray, 1821
  • Anellaria semiovata (Sowerby) A. Pearson & Dennis, 1948
  • Panaeolus separatus (L.) Quél., 1877
  • Stropharia separata (L.) J.E. Lange, 1923
  • Coprinus ciliatus (Bolton) Gray, 1821
  • Panaeolus phalenarum (Fr.) Quél., 1872
  • Anellaria phalenarum (Fr.) M.M. Moser, 1967
  • Panaeolus egregius (Massee) Sacc., 1887

    Опис   

Шапка діаметром 2 – 6 см, м’ясиста, спочатку яйцевидна, пізніше напівсферична або дзвониковидна. Поверхня шапки гладенька, в вологу погоду клейка, при підсиханні зморшкувата, блискуча, біла, бежева, охряна, рудувато-бурувата, глиняна, на краю з білим пластівцями – залишками загального покривала.

Гіменофор пластинчастий. Пластинки густі, прирослі, спочатку білуваті, сіруваті, пізніше бурувато-чорні, крапчасті, з білуватим краєм.

Споровий порошок чорний. Спори 15-24 * 8-15 мкм, широкоовальної, лимоновидної, нерівнобічної форми, з порою проростання, чорні.

Ніжка висотою 8 – 15 (20) см, діаметром 0,5 – 1 см, циліндрична, злегка потовщена до основи, жорстка, з порожнистим каналом, з кільцем або зоною кільця, білувата, вище кільця суха, нижче кільця клейкувата, з віком охряно-коричнювата.

М’якоть білувата, з приємним грибним запахом.

Неїстівний гриб.


    Середовище і розповсюдження

Росте з весни до пізньої осені, на пасовищах, серед трави, на кінських та коров’ячих екскрементах, поодинці та групами.

Зустрічається по всій території України.



    Галерея

Panaeolus_semiovatus_10 Panaeolus_semiovatus_11

Автор фото: В. Шульга


    Література

  • Зерова М. Я. Визначник грибів України / М. Я. Зерова, П. Є. Сосін, Г. Л. Роженко // Базидіоміцети. – Т. 5, кн. 2. – К. : Наук. думка, 1979. – с. 402