Синоніми і застарілі назви

• Polyporus corticola Fr., 1821
• Polyporus polystictus Pers., 1825
• Polyporus reticulatus var. corticola (Fr.) P. Kumm., 1871
• Physisporus corticola (Fr.) Gillet, 1878
• Poria corticola (Fr.) Cooke, 1886
• Muciporus corticola (Fr.) Juel, 1897
• Coriolus corticola (Fr.) Pat., 1900
• Chaetoporus corticola (Fr.) Bondartsev & Singer, 1941
• Rigidoporus corticola (Fr.) Pouzar, 1966
• Polyporus salviae Berk. & M.A. Curtis, 1872
• Polyporus rostafinskii P. Karst., 1876
• Physisporus tener Har. & P. Karst., 1890
• Poria separans Murrill, 1920
• Polyporus separans Murrill, 1920
• Poria vicina Bres., 1925
• Poria pearsonii Pilát, 1935

---

    Опис   

Плодові тіла розпростерті, тонкі, швидко зливаються утворюючи утворення великих розмірів, щільно прирослі до субстрату, спочатку м’які, губчасті, шкірясто-м’ясисті, пізніше шкірясті, білі, блідо-жовтуваті, брудно-буруваті, при висиханні іноді буріють або жовтіють. Край стерильний, тонкий, волокнистий або бахромчастий, рідше павутинистий, широкий або вузький,  іноді ледь-помітний, при висиханні папероподібний. Підстилка товщиною 0,5 – 2 мм, м’яка, біла.

Гіменофор трубчастий. Трубочки довжиною 0,5 – 3 мм, прямі або косі, в молодих плодових тіл комірчасті, того ж кольору, що й краї пор. Пори діаметром 0,25 – 1 мм, спочатку округлі, пізніше витягнуті, неправильної форми, з віком часто з війчастим краєм.

Споровий порошок білий. Спори 5-6 * 3,5-4 мкм, широкоеліповидної форми, безбарвні.

Неїстівний гриб.

---

    Середовище і розповсюдження

Росте на повалених стовбурах та на пеньках дерев листяних, рідко хвойних порід, переважно на осиках.

Розповсюджений в Західному та Правобережному Лісостепу, в Розтоцько-Опільських Лісах, в Карпатах.

---

---