Mycena galopus
 |
Міцена молочна | ||
| (Міцена біловоскова) | |||
| Відділ: | Базидіомікотові (Basidiomycota) | ||
| Клас: | Агарикоміцети (Agaricomycetes) | ||
| Порядок: | Агарикальні (Agaricales) | ||
| Сім’я: | Міценові (Mycenaceae) | ||
| Рід: | Міцена (Mycena) | ||
| Повна назва: | Mycena galopus (Pers.) P. Kumm., 1871 | ||
|
Неїстівний |
|||
Синоніми і застарілі назви
- Mycena galopoda (Pers.) P. Kumm., 1871
Опис
Шапка діаметром 1 – 2 (3) см, дзвониковидна або конусовидна. Поверхня шапки суха, гладка, радіально-борозниста, спочатку сіра, сіро-коричнева, темно-коричнева, бурувата, темніша в центрі, біля країв світліша, білувата.
Гіменофор пластинчастий. Пластинки рідкі, прирослі, спочатку білі або білуваті, пізніше сіруваті або сірі.
Споровий порошок білий. Спори 11-14 * 5-7 мкм, еліпсовидної форми, з гладкою поверхнею.
Ніжка висотою 5 – 10 см, діаметром 0,2 – 0,3 см, циліндрична, іноді з кореневидним відростком, гладка, біля основи біло-пластівчасто-волокниста, коричнювата, червонувато-коричнювата, біля основи темніша.
М’якоть тонка, біла, м’яка на смак, без вираженого запаху, або з запахом редьки. На зрізі в ніжці виділяє білий молочний сік (характерна ознака).
Неїстівний гриб, харчової цінності немає через малі розміри.
Середовище і розповсюдження
Росте з вересня до пізньої осені, в листяних, хвойних та змішаних лісах, на лісовій підстилці, на ґрунті.
Розповсюджений в Західному Лісостепу.
Література
- Зерова М. Я. Визначник грибів України / М. Я. Зерова, П. Є. Сосін, Г. Л. Роженко // Базидіоміцети. – Т. 5, кн. 2. – К. : Наук. думка, 1979. – с. 238
 |
 |
|