Melanoleuca melaleuca
Синоніми і застарілі назви
- Tricholoma melaleucum (Pers.) P. Kumm., 1871
- Gyrophila melaleuca (Pers.) Quél., 1886
- Melaleuca vulgaris Pat., 1887
- Boletopsis melaleuca (Pers.) Fayod, 1889
- Melanoleuca vulgaris (Pat.) Pat., 1897
Опис
Шапка діаметром 3 – 8 см, спочатку випукла, пізніше плоско-розпростерта, з бугорком посередині та з опущеним краєм. Поверхня шапки гола, суха, гладка, бурувато-коричнева, сіро-коричнева, темно-кориченва, в центрі чорнувата, з віком вицвітає до блідо-бурої, залишаючись чорною посередині.
Гіменофор пластинчастий. Пластинки дуже густі, вузькі, прирослі, спочатку білі, пізніше кремові.
Споровий порошок білий. Спори 8-9 * 5-6 мкм, еліпсовидної форми, з дрібно-бородавчастою поверхнею.
Ніжка висотою 5 – 7 см, діаметром 0,5 – 1 см, циліндрична, злегка бульбовидно розширена біля основи, суцільна, спочатку волокнисто-штрихувата, з чорними волокнами, пізніше рубчаста, білувата, біля основи бура.
М’якоть рихла, в ніжці жорстка, спочатку білувата, пізніше бурувато-коричнювата, без вираженого запаху, або з легким борошняним запахом.
Їстівний гриб 4 категорії. Використовується після 15-ти хвилинного відварювання, вареним, смаженим.
Середовище і розповсюдження
Росте з серпня до кінця жовтня, в листяних та змішаних лісах, на освітлених галявинах, на узліссях, в садах та парках, на лугах, на пасовищах, серед трави, поодинці та групами, рідко.
Зустрічається на Правобережному Поліссі, Лівобережному Лісостепу, та Лівобережному Злаково-лучному Степу.
Література
- Зерова М. Я., Єлін Ю. Я., Коз’яков С. М. Гриби: їстівні, умовно істівні, неїстівні, отруйні. — К.: Урожай, 1979. – с. 181