Leucocortinarius bulbiger, Білопавутинник бульбистий
Синоніми і застарілі назви
- Cortinellus bulbiger (Alb. & Schwein.) Pat.
- Armillaria bulbigera (Alb. & Schwein.) P. Kumm., 1871
- Gyrophila bulbigera (Alb. & Schwein.) Quél., 1886
- Tricholoma bulbigerum (Alb. & Schwein.) Ricken, 1914
- Cortinarius bulbiger (Alb. & Schwein.) J.E. Lange, 1935
Опис
Шапка діаметром 5 – 12 см, товстом’ясиста, спочатку випукла, випукло-розпростерта, з підігнутим краєм, пізніше плоско-розпростерта, з широким бугорком посередині, з хвилястим краєм. Поверхня шапки брудно-кремова, червонувато-коричнювата, бурувата, коричнювато-червона, брудно-оранжева, брудно-руда, в центрі гола, світліша, ближче до краю, покрита білими волокнистими, пластівчастим залишками покривала. Павутинисте покривало (кортина) біле, білувате, щільне, шовковисто-волокнисте.
Гіменофор пластинчастий. Пластинки густі, вузькі, прирослі зубцем, спочатку білі, білуваті, кремові, пізніше коричнюваті, буруваті.
Споровий порошок білуватий або кремовий. Спори 7-9 * 4-5,5 мкм, яйцевидної або веретеновидно-овальної форми, з гладкою поверхнею, безбарвні, неамілоїдні.
Ніжка висотою 5 – 10 см, діаметром 1 – 1,5 см, циліндрична, з великим кутастим бульбоподібним потовщенням біля основи, суцільна, біла, темно-волокниста, вгорі з залишками білого павутинистого покривала, які іноді кільцеподібно відгинаються.
М’якоть товста, м’ясиста, м’яка, біла, в ніжці волокниста, водяниста, сірувата, без вираженого запаху.
Їстівний гриб 4 категорії (або умовно їстівний). Використовується після 15-ти хвилинного відварювання, вареним, смаженим, соленим. Споживаються лише шапки.
Середовище і розповсюдження
Росте з вересня до кінця жовтня, в хвойних соснових, змішаних та листяних лісах, на ґрунті, на лісовій підстилці, групами, іноді поодинці.
Рідкісний вид. Зустрічається в Західному, Правобережному та Лівобережному Лісостепу.
Галерея