Lepista luscina
Синоніми і застарілі назви
- Omphalia luscina (Pers.) Quél., 1886
- Clitocybe luscina (Fr.) Sacc., 1887
- Melanoleuca luscina (Fr.) Métrod, 1949
- Austroclitocybe luscina (Fr.) Raithelh., 1990
- Lepista panaeolus (Fr.) P. Karst., 1879
- Tricholoma panaeolus (Fr.) Quél., 1872
- Gyrophila panaeolus (Fr.) Quél., 1886
- Rhodopaxillus panaeolus (Fr.) Maire, 1913
Опис
Шапка діаметром 3 – 10 (12) см, м’ясиста, спочатку напівсферична, з підвернутим краєм, пізніше випукло-розпростерта, плоско-розпростерта, з тонким, рівним, іноді зморшкуватим та хвилястим краєм. Поверхня шапки білувата, сіра, коричнево-сіра, іноді нерівномірно-забарвлена, з буруватими плямами, іноді смугаста.
Гіменофор пластинчастий. Пластинки густі, товсті, прирослі, спочатку білі, пізніше рожевуваті, сіруваті, червонувато-сіруваті або коричнюваті.
Споровий порошок білий або рожевуватий. Спори 4-7 * 2,5-4,5 мкм, еліпсовидної форми, з дрібно-бородавчастою або слабо-пунктированою поверхнею.
Ніжка висотою 2,5 – 6 (10) см, діаметром 0,5 – 2,5 см, циліндрична, часто булововидно розширена біля основи, волокниста, суцільна, сірувата, того ж кольору, що й поверхня шапки.
М’якоть щільна, білувата, солодкувата на смак, з приємним борошняним запахом.
Умовно їстівний гриб 4 категорії. Використовується після 20-ти хвилинного відварювання (відвар злити), вареним, смаженим, маринованим, соленим.
Середовище і розповсюдження
Росте з серпня, до кінця листопада, в листяних лісах на освітлених галявинах, на узліссях, на лугах, на пасовищах, в степах, поодинці та групами, може утворювати “відьмині кільця” та ряди.
Зустрічається в Правобережному Лісостепу та Лівобережному Злаковому Степу.
Галерея