Lepiota magnispora
Синоніми і застарілі назви
- Lepiota clypeolaria var. pantherina Gillet, 1874
- Lepiota clypeolaria var. campanetta Barla, 1886
- Lepiota fusispora Kauffman, 1925
- Lepiota ventriosospora D.A. Reid, 1958
- Lepiota clypeolaria f. umbrinosquamosa Hongo, 1970
- Lepiota ventriosospora var. fulva Bon, 1974
- Lepiota ventriosospora var. umbrinorufescens Bon, 1993
Опис
Шапка діаметром 2 – 8 см, в центрі товстом’ясиста, біля країв тонша, спочатку широко-конусовидна, пізніше конусовидно-розпростерта або випукло-розпростерта, з низьким бугорком посередині, з хвилястим краєм. Поверхня шапки волокниста, тріщинувата, покрита концентрично розташованими, грубими, охряно-коричневими лусочками, охряна, блідо-охряна, рудувато-охряна, жовтувато-охряна, червоно-коричнева, в центрі темніша, рудувато-коричнювата, на краях покрита пластівчастим нальотом.
Гіменофор пластинчастий. Пластинки густі, тонкі, вільні, спочатку білі, пізніше білувато-кремові.
Споровий порошок білий. Спори 14-25 * 4-6 мкм, булавовидної або видовжено-овальної форми, з гладкою поверхнею, безбарвні.
Ніжка висотою 4 – 10 см, діаметром 0,3 – 0,8 см, циліндрична, злегка потовщена до основи, часто зігнута, порожниста, з кільцем, вище кільця гола, біла, білувата або кремова, нижче кільця жовто-бура, покрита пластівчасто-повстистими, жовто-коричневими лусочками. Кільце плівчасте, того ж кольору, що й поверхня шапки, нестійке, розташоване в верхній частині ніжки.
М’якоть білувата або кремова, в ніжці червонувата, на зрізі в шапці кольору не змінює, на зрізі в ніжці рудіє, з неприємним запахом.
Неїстівний гриб. В одних джерелах вид вказується як маловідомий їстівний, в інших навпаки, як отруйний, а отже збирати та споживати його, все ж таки не варто.
Середовище і розповсюдження
Росте з червня до жовтня, в листяних, хвойних та змішаних лісах, з дубами, березами, соснами, модринами, в садах та парках, на лісовій підстилці та на трухлій деревині, поодинці та групами, рідко.
Зустрічається на Правобережному Поліссі, в Правобережному Лісостепу та в Лівобережному Злаковому Степу.
Література
- Зерова М. Я. Визначник грибів України / М. Я. Зерова, П. Є. Сосін, Г. Л. Роженко // Базидіоміцети. – Т. 5, кн. 2. – К. : Наук. думка, 1979. – с. 278
- Вассер С. П. Флора грибов Украины. Агариковые грибы / отв. ред. И. А. Дудка. — К.: «Наукова думка», 1980. — с. 252 – 253