• Boletus aurantiacus Bull., 1836
• Boletus scaber var. aurantiacus (Bull.) Opat., 1836
• Krombholziella aurantiaca (Bull.) Maire, 1937
• Trachypus aurantiacus (Bull.) Romagn., 1939
• Boletus versipellis var. aurantiacus (Bull.) Vassilkov, 1948
• Leccinum salicola Watling, 1971
• Leccinum populinum M. Korhonen, 1995

---

    Опис

    Шапка діаметром 3 – 15 см, спочатку напівсферична, з щільно притисненим до ніжки краєм, пізніше випукла, випукло-розпростерта, з опущеним краєм. Поверхня шапки гладка, слабо бархатиста, червона, оранжево-червона, буро-червона, з віком трішки вицвітає.

    Гіменофор трубчастий, вільний, спочатку білуватий, пізніше сіруватий, буро-сіруватий, іноді з жовтим відтінком, в місцях дотику темніє. Трубочки довжиною 1 – 3 см. Пори дрібні, округлі, іноді кутасті.

Споровий порошок оливково-коричневий. Спори 13-17 * 4-5 мкм, веретеноподібної форми, з гладкою поверхнею, жовтуваті.

Ніжка висотою 5 – 15 см, діаметром 1,5 – 5 см, циліндрична, іноді розширена біля основи, суцільна, сірувато-білувата, покрита поздовжніми лусочками, спочатку білого, пізніше буруватого кольору.

М’якоть м’ясиста, щільна, з віком м’яка в шапці та тверда, волокниста в ніжці, біла, в основі ніжки з синюватим відтінком, на зрізі спочатку синіє, пізніше чорніє, без запаху та смаку.

Їстівний гриб 2 категорії. Використовується вареним, смаженим, маринованим, сушеним.

---

    Середовище і розповсюдження

Росте з початку червня до початку жовтня, в листяних та змішаних лісах, поряд з осиками, в молодих заростях осики, в осикових посадках, в лісосмугах, на узліссях, поодинці та групами.

---

    Схожі види

    Підосичник білоніжковий (Leccinum rufum), відрізняється менш червоною поверхнею шапки та білими лусочками на ніжці.