Lactarius turpis
Синоніми і застарілі назви
- Galorrheus turpis (Weinm.) P. Kumm., 1871
- Lactifluus turpis (Weinm.) Kuntze, 1891
Опис
Шапка діаметром 5 – 15 (20) см, м’ясиста, спочатку випукла, з завернутим бархатистим краєм, пізніше випукло-розпростерта, увігнуто-розпростерта, лійковидна, з опущеним або рівним краєм. Поверхня шапки гола, слизиста або клейкувата, оливково-коричнева, оливково-бура, темно-бура, оливково-чорна, біля країв світліша, жовтувата, іноді з темнішими концентричним зонами.
Гіменофор пластинчастий. Пластинки густі, вузькі, тонкі, прирослі, злегка спускаються на ніжку, спочатку білуваті, жовтуваті, пізніше брудно-білі, охряно-бурі, коричнюваті, з темно-бурими плямами, в місцях дотику коричневіють або буріють.
Споровий порошок кремовий. Спори 7,5-8,5 * 6-7 мкм, еліпсовидної або майже округлої форми.
Ніжка висотою 3 – 6 см, діаметром 1 – 3 см, циліндрична, рідше звужена до основи, щільна, суцільна, клейкувата, спочатку з гладкою, пізніше з ямчастою поверхнею, того ж кольору, що й поверхня шапки, або світліша.
М’якоть щільна, ламка, біла, на зрізі темніє, сіріє, їдка на смак, з приємним запахом. Молочний сік білий або безбарвний, на повітрі кольору не змінює, пекуче-їдкий, гіркий на смак.
Умовно їстівний гриб 3 категорії. Використовується лише соленим, після 2-х денного вимочування та 20-ти хвилинного відварювання.
Середовище і розповсюдження
Росте з липня до листопада, в листяних та змішаних лісах, з березами, на лісовій підстилці, в траві, серед моху, групами, утворює мікоризу з березами.
В Україні розповсюджений на Правобережному Поліссі та в Карпатах.