Lactarius zonarius
Синоніми і застарілі назви
- Lactarius insulsus (Fr.) Fr., 1838
- Galorrheus insulsus (Fr.) (Bolton), 1871
- Lactifluus insulsus (Fr.) Kuntze, 1891
- Lactarius zonarius var. insulsus (Fr.) Bataille, 1908
- Gloeocybe insulsa (Fr.) Earle, 1909
Опис
Шапка діаметром 5 – 12 (15) см, м’ясиста, спочатку випукла, з підвернутим краєм, пізніше увігнуто-розпростерта, лійковидна, часто асиметрична, з опущеним, товстим, хвилястим або лопатевим краєм. Поверхня шапки гола, в вологу погоду клейка, спочатку жовтувато-оранжева, пізніше брудно-охряна, буро-жовта, з невиразними водянистими темними концентричними зонами.
Гіменофор пластинчастий. Пластинки товсті, прирослі, злегка спускаються на ніжку, спочатку кремові, пізніше бурувато-жовті, рудуваті, коричнюваті.
Споровий порошок жовтуватий, кремовий або охряний. Спори 7-8,5 * 6-7 мкм, овально-округлої форми.
Ніжка висотою 3 – 6 см, діаметром 1,5 – 3 см, звужена до основи, щільна, суцільна, з темними ямками, гола, біла, або того ж кольору, що й поверхня шапки, тільки світліша.
М’якоть дуже щільна, спочатку білувата, пізніше жовтувата, на зрізі спочатку повільно рожевіє, згодом буріє, пекуче-їдка на смак, з приємним запахом. Молочний сік водянисто-білий, пекуче-їдкий на смак.
Умовно їстівний гриб 4 категорії. Використовується соленим, після 1 – 2 денного вимочування, та 15-ти хвилинного відварювання.
Середовище і розповсюдження
Росте з липня до жовтня, в листяних лісах, в дубових насадженнях, групами, великими групами, утворює мікоризу з дубами та буками.
Розповсюджений на Західному Поліссі, по всьому Лісостепу та в Степу.
Галерея
![]() |
![]() |
![]() |
![]() |
![]() |
![]() |
![]() |
![]() |
![]() |
Автор фото: В. Шульга
Література
- Зерова М. Я. Визначник грибів України / М. Я. Зерова, П. Є. Сосін, Г. Л. Роженко // Базидіоміцети. – Т. 5, кн. 2. – К. : Наук. думка, 1979. – с. 69
Посилання на сторінку
Шульга В.М. Хрящ-молочник зональний (Lactarius zonarius) – Світ грибів України [Електронний ресурс] URL:http://gribi.net.ua/lactarius_zonarius