Lactarius fuliginosus
Синоніми і застарілі назви
- Galorrheus fuliginosus (Krapf) P. Kumm., 1871
- Lactifluus fuliginosus (Fr.) Kuntze, 1891
Опис
Шапка діаметром 2 – 8 (10) см, спочатку випукла, тупо-конусовидна, з загнутим краєм, пізніше випукло-розпростерта, плоско-розпростерта, увігнуто-розпростерта, з тонким, прями або опущеним, плоским краєм. Поверхня шапки суха, гола, спочатку бархатиста, пізніше матова, спочатку буро-коричнева, з темнішим бугорком, пізніше коричнева, світло-кремова, сірувата, сірувато-рудувата, сірувато-коричнювата, рідко вицвітає до світло-жовтої.
Гіменофор пластинчастий. Пластинки густі, вузькі, прирослі, іноді злегка спускаються на ніжку, спочатку білі, пізніше сірувато-охряні, охряно-жовті, в місцях дотику черовніють.
Споровий порошок світло-охряний. Спори 8-9 * 7,5-8,5 мкм, еліпсовидної форми.
Ніжка висотою 3 – 7 см, діаметром 0,5 – 1,5 см, циліндрична, іноді потовщена біля основи, рівна, щільна, спочатку суцільна, пізніше порожниста, спочатку тогож кольору, що й поверхня шапки, пізніше світліша, в місцях дотику червоніє.
М’якоть щільна, пізніше м’яка, спочатку біла, пізніше кремова, на зрізі повільно червоніє, гіркувата на смак, з неприємним запахом. Молочний сік білий, на повітрі червоніє, з солодкуватим або гоструватим смаком.
Їстівний гриб 2 категорії. Використовується після 20-ти хвилинного відварювання, вареним, смаженим, а також соленим.
Середовище і розповсюдження
Росте з липня до жовтня, в листяних, хвойних та змішаних лісах, в траві, серед моху, на листяній підстилці, на коріннях, поодинці та групами.
В Україні розповсюджений на Правобережному Поліссі та Лівобережному Лісостепу.