Синоніми і застарілі назви

• Polyporus dryophilus Berk., 1847
• Inonotus dryophilus (Berk.) Murrill, 1904
• Xanthochrous dryophilus (Berk.) Z. Igmándy, 1966
• Polyporus corruscans Fr., 1851
• Polyporus friesii Bres., 1905

---

    Опис   

Плодові тіла однорічні, мають вигляд бічних сидячих шапок.

Шапки довжиною 5 – 10 см, шириною 6 – 16 см, товщиною 3 – 8 см, копитоподібні, товсті, вгорі випуклі, біля основи звужені, майже тригранні, поодинокі, рідко розташовані черепичастими групами, спочатку м’які, корково-м’ясисті, пізніше твердіють. Поверхня шапок невиразно зональна, нерівна або ямчаста, шерстиста або жорстко-шорстка, світло-руда, іржаво-жовта, з віком гола, радіально потріскана та радіально зморшкувата, сірувата або бурувата. Край товстий, тупий, рівний або злегка хвилястий, світліший ніж поверхня шапки.

Гіменофор трубчастий. Поверхня гіменофору спочатку рудувата, пізніше бурувата або темно-руда. Трубочки довжиною 0,5 – 3 см, спочатку білуваті, пізніше рудувато-бурі. Пори діаметром 0,2 – 1 мм, округлі або кутасті, часто нерівні, спочатку з цілісним, пізніше з бахромчастим або розірваним краєм, щільністю 1 – 3 на 1 мм, в молодому віці покриті сіруватим нальотом та виділяють каплі жовтуватої рідини.

Споровий порошок жовтуватий. Спори 6-8 * 5-6 мкм, широкоеліпсовидної або овально-яйцевидної форми, з 1-єю великою каплею, рудуваті або жовтувато-іржаві.

Тканина двошарова, дуже волокниста, рудувата, бурувато-іржава, біля поверхні м’якша, шовковиста, блідо-руда. Біля знаходиться ядро, тканина ядра дуже тверда, зерниста, переплетена з бурими та білими нитками міцелію.

Неїстівний гриб.

---

    Середовище і розповсюдження

Росте в дубових та змішаних дубом лісах, на живих стовбурах дуба. Спричиняє сильну строкату центральну гниль стовбура.

Зустрічається по всьому Поліссі, по всьому Лісостепу, в Правобережному Злаково-Лучному Степу, на Прикарпатті та на Закарпатті.

---

---

    Галерея