Hypsizygus ulmarius
Синоніми і застарілі назви
- Pleuropus ulmarius (Bull.) Gray, 1821
- Dendrosarcus ulmarius (Bull.) Kuntze, 1898
- Micromphale ulmarium (Bull.) Murrill, 1916
- Lyophyllum ulmarium (Bull.) Kühner, 1938
Опис
Шапка діаметром 5 – 25 (30) см, м’ясиста, спочатку випукла, з підвернутим краєм, пізніше випукло-розпростерта, плоско-розпростерта, рідко злегка увігнуто-розпростерта, часто з тупим бугорком посередині, іноді ексцентрична, з опущеним краєм. Поверхня шапки суха, часто потріскана, біла, білувата, охряно-білувата, кремова, коричнева, світло-оливково-сіра, руда, іноді плямиста, з жовтуватими плямами.
Гіменофор пластинчастий. Пластинки густі, широкі, прирослі зубцем, білі, білуваті або жовтуваті.
Споровий порошок білий. Спори 3-5 мкм, кулястої форми.
Ніжка висотою 5 – 8 см, діаметром 1 – 3 см, центральна або ексцентрична, розширена до основи, іноді зігнута, поздовжньо-волокниста, іноді опушена біля основи, суцільна або порожниста, білувата, в місцях дотику жовтіє.
М’якоть спочатку м’ясиста, щільна, пізніше жорстка, в ніжці волокниста, біла, сірувата або жовтувата, з запахом вологості.
Їстівний гриб 4 категорії. Використовується після 20-ти хвилинного відварювання, вареним, смаженим, маринованим, соленим. Споживаються лише шапки, ніжки волокнисті, жорсткі, не придатні для споживання.
Середовище і розповсюдження
Росте з кінця серпня до середини жовтня, в листяних лісах, в лісових насадженнях та парках, на живих стовбурах дерев листяних порід, рідше на пеньках, переважно на в’язах, березах, осиках, групами (пучками), рідко.
Зустрічається в Лівобережному Лісостепу. Вирощується штучно, на органічних субстратах, міцелій продається під назвою “Глива ільмова” або “Вєшенка ільмова”.
Література
- Зерова М. Я. Визначник грибів України / М. Я. Зерова, П. Є. Сосін, Г. Л. Роженко // Базидіоміцети. – Т. 5, кн. 2. – К. : Наук. думка, 1979. – с. 164