Hypsizygus ulmarius

Hypsizygus ulmarius Гіпсизігус в’язовий
 (Ліофіл в’язовий, Глива в’язова)
Відділ: Базидіомікотові (Basidiomycota)
Клас: Агарикоміцети (Agaricomycetes)
Порядок: Агарикальні (Agaricales)
Сім’я: Ліофілові (Lyophyllaceae)
Рід: Гіпсизігус (Hypsizygus)
Повна назва: Hypsizygus ulmarius (Bull.) Redhead, 1984

Їстівний, 4 категорія

    Синоніми і застарілі назви

  • Pleuropus ulmarius (Bull.) Gray, 1821
  • Dendrosarcus ulmarius (Bull.) Kuntze, 1898
  • Micromphale ulmarium (Bull.) Murrill, 1916
  • Lyophyllum ulmarium (Bull.) Kühner, 1938

    Опис   

Шапка діаметром 5 – 25 (30) см, м’ясиста, спочатку випукла, з підвернутим краєм, пізніше випукло-розпростерта, плоско-розпростерта, рідко злегка увігнуто-розпростерта, часто з тупим бугорком посередині, іноді ексцентрична, з опущеним краєм. Поверхня шапки суха, часто потріскана, біла, білувата, охряно-білувата, кремова, коричнева, світло-оливково-сіра, руда, іноді плямиста, з жовтуватими плямами.

Гіменофор пластинчастий. Пластинки густі, широкі, прирослі зубцем, білі, білуваті або жовтуваті.

Споровий порошок білий. Спори 3-5 мкм, кулястої форми.

Ніжка висотою 5 – 8 см, діаметром 1 – 3 см, центральна або ексцентрична, розширена до основи, іноді зігнута, поздовжньо-волокниста, іноді опушена біля основи, суцільна або порожниста, білувата, в місцях дотику жовтіє.

М’якоть спочатку м’ясиста, щільна, пізніше жорстка, в ніжці волокниста, біла, сірувата або жовтувата, з запахом вологості.

Їстівний гриб 4 категорії. Використовується після 20-ти хвилинного відварювання, вареним, смаженим, маринованим, соленим. Споживаються лише шапки, ніжки волокнисті, жорсткі, не придатні для споживання.


    Середовище і розповсюдження

Росте з кінця серпня до середини жовтня, в листяних лісах, в лісових насадженнях та парках, на живих стовбурах дерев листяних порід, рідше на пеньках, переважно на в’язах, березах, осиках,  групами (пучками), рідко.

Зустрічається в Лівобережному Лісостепу. Вирощується штучно, на органічних субстратах, міцелій продається під назвою “Глива ільмова” або “Вєшенка ільмова”.


     Література

  • Зерова М. Я. Визначник грибів України / М. Я. Зерова, П. Є. Сосін, Г. Л. Роженко // Базидіоміцети. – Т. 5, кн. 2. – К. : Наук. думка, 1979. – с. 164​
Hypsizygus ulmarius1 Hypsizygus ulmarius2 Hypsizygus ulmarius3