Hypholoma lateritium, Опеньок несправжній цегляно-червоний
Синоніми і застарілі назви
- Agaricus lateritius Schaeff., 1774
- Pratella lateritia (Schaeff.) Gray, 1821
- Agaricus sublateritius Fr., 1838
- Hypholoma sublateritium (Fr.) Quél., 1872
- Nematoloma sublateritium (Schaeff.) P. Karst., 1879
- Naematoloma sublateritium (Fr.) P. Karst., 1880
- Geophila sublateritia (Schaeff.) Quél., 1886
- Dryophila sublateritia (Schaeff.) Quél., 1888
- Psilocybe lateritia (Schaeff.) Noordel., 1995
- Inocybe corcontica Velen., 1920
- Hypholoma perplexum (Peck) Sacc., 1887
Опис
Шапка діаметром 4 – 10 см, щільном’ясиста, спочатку напівсферична, з підігнутим краєм, закрита знизу білуватим павутинистим покривалом, пізніше випукла, випукло-розпростерта, з опущеним краєм. Поверхня шапки гола, матова, з лускоподібними залишками покривала на краю, спочатку червоно-коричнева, оранжево-червона, оранжево-жовта, цегляно-червона, біля краю світліша, жовтувата, іноді майже білувата, пізніше блідо-жовто-оранжева, в центрі темніша, цегляно-червона, світліша біля краю, часто з червоно-коричневими плямами.
Гіменофор пластинчастий. Пластинки густі, вузькі, тонкі, прирослі, спочатку білуваті, жовтуваті, жовтувато-коричневі, брудно-жовті, пізніше сіро-жовто-оливкові, чорнувато-оливкові, жовто-коричневі, з віком оливково-бурі, з фіолетовим відтінком.
Споровий порошок темно-фіолетовий. Спори 6-8 * 3-4 мкм, еліпсовидної форми, з гладкою поверхнею.
Ніжка висотою 8 – 12 см, діаметром 0,8 – 1,5 см, циліндрична або звужена до основи, рівна або зігнута, часто з кореневидним відростком, спочатку суцільна, пізніше порожниста, щільна, коркувата, волокниста, гола, іноді з волокнистими залишками покривала, вгорі брудно-біла, брудно-жовтувата, нижче світло-жовта, біля основи іржаво-коричнювата, жовто-червонувата, коричнювато-червонувата, іржаво-бура.
М’якоть щільна, м’ясиста, кремова, жовтувата, в нижній частині ніжки жовто-коричнювата, оранжево-коричнювата, жовто-бура, гіркувата на смак, без вираженого запаху.
Неїстівний гриб, або умовно їстівний гриб 4 категорії. Використовується після дворазового або триразового відварювання по 15 хвилин (відвар зливати після кожного відварювання), вареним, смаженим, маринованим. В сирому вигляді та без достатнього відварювання, здатний спричинити шлунково-кишкові розлади.
Середовище і розповсюдження
Росте з серпня до самих морозів, в хвойних, листяних та змішаних лісах, на старих трухлявих пеньках та на трухлявій поваленій деревині, біля стовбурів ослаблених дерев, групами, щільними групами, колоніями.
Розповсюджений на Правобережному Поліссі, в Правобережному та Лівобережному Лісостепу, в Правобережному Злаково-Лучному Степу, в Карпатах, в Розтоцько-Опільських Лісах.
Галерея
Автор фото: В. Шульга
Література
- Зерова М. Я. Визначник грибів України / М. Я. Зерова, П. Є. Сосін, Г. Л. Роженко // Базидіоміцети. – Т. 5, кн. 2. – К. : Наук. думка, 1979. – с. 413.
- Josef Breitenbach, Fred Kränzlin: Blätterpilze 2. Teil. In: Pilze der Schweiz. Band 4. Mykologia, Luzern 1995.
- Palmer, E. Laurence; Fowler, H. Seymour (1975). Fieldbook of Natural History: Second Edition. New York: McGraw Hill. xviii + 779 pp.
- McIlvaine, Charles; Macadam, Robert K. (1973). One Thousand American Fungi. New York: Dover.
- Noordeloos, M. E. Flora Agaricina Neerlandica. — Rotterdam, 1999. — Vol. 4. — P. 70—71. — 196 p.