Hypholoma lateritium, Опеньок несправжній цегляно-червоний

Hypholoma_lateritium_10 Опеньок несправжній цегляно-червоний
(Лжеопеньок цегляно-червоний, Гіфолома цегляно-червона, Гіфолома цегляно-оранжева)
Відділ: Базидіомікотові гриби (Basidiomycota)
Клас: Агарикоміцети (Agaricomycetes)
Порядок: Агарикальні (Agaricales)
Сім’я: Строфарієві (Strophariaceae)
Рід: Гіфолома (Hypholoma)
Повна назва: Hypholoma lateritium (Schaeff.) P. Kumm., 1871

Неїстівний

    Синоніми і застарілі назви

  • Agaricus lateritius Schaeff., 1774
  • Pratella lateritia (Schaeff.) Gray, 1821
  • Agaricus sublateritius Fr., 1838
  • Hypholoma sublateritium (Fr.) Quél., 1872
  • Nematoloma sublateritium (Schaeff.) P. Karst., 1879
  • Naematoloma sublateritium (Fr.) P. Karst., 1880
  • Geophila sublateritia (Schaeff.) Quél., 1886
  • Dryophila sublateritia (Schaeff.) Quél., 1888
  • Psilocybe lateritia (Schaeff.) Noordel., 1995
  • Inocybe corcontica Velen., 1920
  • Hypholoma perplexum (Peck) Sacc., 1887

    Опис   

Шапка діаметром 4 – 10 см, щільном’ясиста, спочатку напівсферична, з підігнутим краєм, закрита знизу білуватим павутинистим покривалом, пізніше випукла, випукло-розпростерта, з опущеним краєм. Поверхня шапки гола, матова, з лускоподібними залишками покривала на краю, спочатку червоно-коричнева, оранжево-червона, оранжево-жовта, цегляно-червона, біля краю світліша, жовтувата, іноді майже білувата, пізніше блідо-жовто-оранжева, в центрі темніша, цегляно-червона, світліша біля краю, часто з червоно-коричневими плямами.

Гіменофор пластинчастий. Пластинки густі, вузькі, тонкі, прирослі, спочатку білуваті, жовтуваті, жовтувато-коричневі, брудно-жовті, пізніше сіро-жовто-оливкові, чорнувато-оливкові, жовто-коричневі, з віком оливково-бурі, з фіолетовим відтінком.

Споровий порошок темно-фіолетовий. Спори 6-8 * 3-4 мкм, еліпсовидної форми, з гладкою поверхнею.

Ніжка висотою 8 – 12 см, діаметром 0,8 – 1,5 см, циліндрична або звужена до основи, рівна або зігнута, часто з кореневидним відростком, спочатку суцільна, пізніше порожниста,  щільна, коркувата, волокниста, гола, іноді з волокнистими залишками покривала, вгорі брудно-біла, брудно-жовтувата, нижче світло-жовта, біля основи іржаво-коричнювата, жовто-червонувата, коричнювато-червонувата, іржаво-бура.

М’якоть щільна, м’ясиста, кремова, жовтувата, в нижній частині ніжки жовто-коричнювата, оранжево-коричнювата, жовто-бура, гіркувата на смак, без вираженого запаху.

Неїстівний гриб, або умовно їстівний гриб 4 категорії. Використовується після дворазового або триразового відварювання по 15 хвилин (відвар зливати після кожного відварювання), вареним, смаженим, маринованим. В сирому вигляді та без достатнього відварювання, здатний спричинити шлунково-кишкові розлади.


    Середовище і розповсюдження

Росте з серпня до самих морозів, в хвойних, листяних та змішаних лісах, на старих трухлявих пеньках та на трухлявій поваленій деревині, біля стовбурів ослаблених дерев, групами, щільними групами, колоніями.

Розповсюджений на Правобережному Поліссі, в Правобережному та Лівобережному Лісостепу, в Правобережному Злаково-Лучному Степу, в Карпатах, в Розтоцько-Опільських Лісах.



     Галерея

Hypholoma_lateritium_11 Hypholoma_lateritium_12 Hypholoma_lateritium_13
Hypholoma_lateritium_14 Hypholoma_lateritium_15 Hypholoma_lateritium_16
Hypholoma_lateritium_17 Hypholoma_lateritium_18 Hypholoma_lateritium_19

Автор фото: В. Шульга


    Література

  • Зерова М. Я. Визначник грибів України / М. Я. Зерова, П. Є. Сосін, Г. Л. Роженко // Базидіоміцети. – Т. 5, кн. 2. – К. : Наук. думка, 1979. – с. 413.
  • Josef Breitenbach, Fred Kränzlin: Blätterpilze 2. Teil. In: Pilze der Schweiz. Band 4. Mykologia, Luzern 1995.
  • Palmer, E. Laurence; Fowler, H. Seymour (1975). Fieldbook of Natural History: Second Edition. New York: McGraw Hill. xviii + 779 pp.
  • McIlvaine, Charles; Macadam, Robert K. (1973). One Thousand American Fungi. New York: Dover.
  • Noordeloos, M. E. Flora Agaricina Neerlandica. — Rotterdam, 1999. — Vol. 4. — P. 70—71. — 196 p.