Hygrophorus lucorum

Hygrophorus lucorum2 Гігрофор модриновий
(Гігрофор жовтий, Мокриця модринова)
Відділ: Базидіомікотові (Basidiomycota)
Клас: Агарикоміцети (Agaricomycetes)
Порядок: Агарикальні (Agaricales)
Сім’я: Гігрофорові (Hygrophoraceae)
Рід: Гігрофор (Hygrophorus)
Повна назва: Hygrophorus lucorum Kalchbr., 1874

Їстівний, 4 категорія

    Синоніми і застарілі назви

  • Limacium lucorum (Kalchbr.) P. Hennings, 1898
  • Tricholoma luteocitrinum Rea, 1909

    Опис   

Шапка діаметром 2 – 6 см, спочатку дзвониковидна або широко-конічна, пізніше випукло-розпростерта, плоско-розпростерта, іноді увігнута посередині, з опущеним краєм. Поверхня шапки гладка, клейка, слизиста, лимонно-жовта, жовтувата, світліша біля країв, з залишками покривала на краях.

Гіменофор пластинчастий. Пластинки рідкі, товсті, низько спускаються на ніжку, спочатку білуваті, жовтуваті, пізніше жовті.

Споровий порошок білий. Спори 7 – 10 * 4 – 6 мкм, еліпсовидної форми, з гладкою поверхнею, безбарвні.

Ніжка висотою 3 – 9 см, діаметром 0,4 – 1 см, тонка, циліндрична, часто викривлена, спочатку суцільна, пізніше порожниста, біло-волокниста, вгорі біло-борошниста, білувата або жовтувата.

М’якоть м’яка, світла, в ніжці та під шкіркою жовтувата, без вираженого запаху.

Їстівний гриб 4 категорії. Використовується після 5-ти хвилинного відварювання, вареним, смаженим, маринованим.


    Середовище і розповсюдження

Росте з серпня до кінця листопада, в хвойних модринових та соснових лісах, серед моху, поодинці та групами, утворює мікоризу з соснами та модринами.


    Література

  • Зерова М. Я. Визначник грибів України / М. Я. Зерова, П. Є. Сосін, Г. Л. Роженко // Базидіоміцети. – Т. 5, кн. 2. – К. : Наук. думка, 1979. – с. 141
Hygrophorus lucorum1 Hygrophorus lucorum Hygrophorus lucorum3