Hygrocybe ovina
Синоніми і застарілі назви
- Hygrophorus ovinus (Bull.) Fr., 1836
- Camarophyllus ovinus (Bull.) P. Kumm., 1871
- Neohygrocybe ovina (Bull.) Herink, 1958
- Hygrophorus nitiosus A. Blytt, 1905
Опис
Шапка діаметром 3 – 7 см, м’ясиста, спочатку тупо-конічна або гостро-конічна, з підвернутим краєм, пізніше плоско-конічна, випукло-розпростерта, з прямим краєм. Поверхня шапки гладка або зморшкувата, спочатку клейкувата, пізніше суха, спочатку сіра, сірувато-коричнева, оливково-коричнева, рудувато-коричнювата, пізніше темніє до темно-сіро-фіолетової, темно-коричнево-фіолетової, червонувато-коричневої, чорнуватої.
Гіменофор пластинчастий. Пластинки рідкі, прирослі, спочатку сіруваті, з синювато-фіолетовим відтінком, пізніше червонувато-сіруваті, червоні, з сіруватим краями, в місцях пошкодження червоніють.
Споровий порошок білий. Спори 7-11 * 3-7 мкм, еліпсовидної або яйцеподібної форми, з гладкою поверхнею.
Ніжка висотою 3 – 7 см, діаметром 0,7 – 1,5 см, циліндрична або скручена, часто потовщена біля основи, іноді приплюснута, спочатку суцільна, пізніше порожниста, волокниста, буро-сіра, червонувата, з віком темніє.
М’якоть біла або бурувата, на зрізі набуває спочатку червоного, згодом чорного забарвлення, з слабким неприємним аміачним запахом.
Їстівний гриб 4 категорії, з низькими харчовими якостями. Використовується після 15-ти хвилинного відварювання, вареним, смаженим, маринованим.
Середовище і розповсюдження
Росте влітку та восени, на лугах, на пасовищах, серед трави, серед вересу, поодинці та групами.
Література
- Зерова М. Я. Визначник грибів України / М. Я. Зерова, П. Є. Сосін, Г. Л. Роженко // Базидіоміцети. – Т. 5, кн. 2. – К. : Наук. думка, 1979. – с. 145