Синоніми і застарілі назви

• Hygrophorus miniatus (Fr.) Fr., 1838
• Hygrophorus flammans (Scop.) J. Schröt., 1889
• Hygrocybe flammea (Scop.) Murrill, 1916
• Pseudohygrocybe miniata (Fr.) Kovalenko, 1988
• Hygrophorus strangulatus P.D. Orton, 1960

---

    Опис   

Шапка діаметром 1 – 3 см, спочатку випукла, дзвониковидна, пізніше конусовидно-розпростерта, випукло-розпростерта, розпростерта, злегка увігнута посередині. Поверхня шапки суха, матова, дрібно-луската або тонко-повстиста, яскраво-червона, яскраво-оранжево-червона, темно-червона, біля краю жовтіша, вицвітає до жовтої.

Гіменофор пластинчастий. Пластинки рідкі, товсті, прирослі або злегка спускаються на ніжку, спочатку жовтувато-червонуваті, пізніше жовті.

Споровий порошок білий. Спори 7-11 * 4-6,5 мкм, еліпсовидної або яйцевидної форми, з гладкою поверхнею.

Ніжка висотою 2 – 7 см, діаметром 0,2 – 0,4 см, циліндрична, суцільна, волокниста, гладка, блискуча, яскраво-червона, темно-червона, іноді оранжева, того ж кольору, що й поверхня шапки, біля основи світліша, жовтувата.

М’якоть тонка, ламка, яскраво-жовта, червоно-оранжева, без запаху та смаку.

Їстівний гриб 4 категорії, з низькими харчовими якостями. Використовується після 15-ти хвилинного відварювання, вареним, смаженим, маринованим.

---

    Середовище і розповсюдження

Росте з серпня до кінця жовтня, на лугах, на пасовищах, ні сонячних лісових галявинах, серед трави, на багатих органікою ґрунтах, поодинці та групами.

Зустрічається по всьому Поліссі, в Карпатах, в Лівобережному Злаково-лучному Степу.

---

    Література

• Зерова М. Я. Визначник грибів України / М. Я. Зерова, П. Є. Сосін, Г. Л. Роженко // Базидіоміцети. – Т. 5, кн. 2. – К. : Наук. думка, 1979. – с. 148