Hericium erinaceus

Hericium erinaceus1 Геріцій гребінчастий
 (Геріцій їжаковидний, Їжовик гребінчастий)
Відділ: Базидіомікотові (Basidiomycota)
Клас: Агарикоміцети (Agaricomycetes)
Порядок: Руссуальні (Russulales)
Сім’я: Геріцієві (Hericiaceae)
Рід: Геріцій (Hericium)
Повна назва: Hericium erinaceus (Bull.) Pers., 1797

Їстівний, 4 категорія

    Синоніми і застарілі назви

  • Hydnum erinaceus Bull., 1781
  • Clavaria erinaceus (Bull.) Paulet, 1793
  • Hericium erinaceum (Bull.) Pers. (1797
  • Steccherinum quercinum Gray, 1821
  • Hericium commune Roques, 1832
  • Dryodon erinaceus (Bull.) P. Karst., 1882
  • Martella echinus Scop., 1770
  • Manina cordiformis Scop., 1772
  • Hydnum hystricinum Batsch, 1783
  • Clavaria caput-medusae Bull., 1789
  • Clavaria conferta Paulet, 1793
  • Hericium hystrix Pers., 1797
  • Hericium grande Raf., 1813
  • Hericium strictum Pers., 1818
  • Hericium unguiculatum Pers., 1825
  • Hydnum omasum Panizzi, 1862
  • Hydnum notarisii Inzenga, 1866
  • Dryodon juranus Quél., 1902

    Опис   

Плодові тіла мають вигляд поодиноких сидячих, або з коротенькою ніжковидною основою шапок, діаметром до 20 см, вагою до 1,5 кг.

Шапки округлі або видовжені, подушковидні, плоско-подушковидні, асиметричні, неправильної форми, м’ясисті, при висиханні твердуваті. Поверхня шапок біла, рожевувато-біла, при висиханні жовта бурувато-охряна, бура, на краю з шиповидними виростами.

Гіменофор шипуватий. Шипи довгі, циліндричні, прямі або зігнуті, рожевувато-білі, при висиханні буріють.

Споровий порошок білий. Спори 5-7 * 4,5-6 мкм, широкоовальної, яйцевидної або майже округлої форми, з каплею, амілоїдні, безбарвні.

Тканина м’ясиста, біла, білувата, при висиханні жовтіє.

Їстівний гриб 4 категорії, в молодому віці.


    Середовище і розповсюдження

Росте з серпня до жовтня, в листяних та змішаних лісах, паразитує на живих стовбурах дерев листяних порід, переважно на дубах, буках, іноді на осиках, рідко.

Зустрічається на Правобережному Поліссі, в Правобережному та Лівобережному Лісостепу, в Розтоцько-Опільських Лісах. Вирощується штучно.



Hericium erinaceus2

    Література

  • Зерова М. Я. Визначник грибів України / М. Я. Зерова, Г. Г.  Радзієвський, С. В. Шевченко // Базидіоміцети. – Т. 5, кн. 1. – К. : Наук. думка, 1972. – с. 75 – 76

    Посилання на сторінку

Шульга В.М. Геріцій гребінчастий (Hericium erinaceus) – Світ грибів України [Електронний ресурс] URL: http://gribi.net.ua/hericium-erinaceus