Galerina marginata
 |
Галерина оторочкувата | ||
| (Галерина облямована, Галерина отруйна) | |||
| Відділ: | Базидіомікотові (Basidiomycota) | ||
| Клас: | Агарикоміцети (Agaricomycetes) | ||
| Порядок: | Агарикальні (Agaricales) | ||
| Сім’я: | Строфарієві (Strophariaceae) | ||
| Рід: | Галерина (Galerina) | ||
| Повна назва: | Galerina marginata (Batsch) Kühner, 1935 | ||
|
Смертельно отруйний |
|||
Синоніми і застарілі назви
- Agaricus marginatus Batsch, 1789
- Pholiota marginata (Batsch) Quél., 1872
- Galerula marginata (Batsch) Kühner, 1934
- Galerina unicolor (Vahl) Singer, 1936
Опис
Шапка діаметром 1 – 4 см, тонком’ясиста, дзвониковидна або напівсферична, щільно закрита знизу покривалом, пізніше випукла, випукло-розпростерта, з невеличким, широким, тупим бугорком посередині, з тонким, злегка зазубреним краєм. Поверхня шапки гігрофанна, гола, гладенька, матова, блискуча, біля краю штрихувата, напівпрозора, світло-охряно-рожева, яскраво-охряно-коричнева, при підсиханні світлішає, до яскраво-жовтої, блідо-жовтої.
Гіменофор пластинчастий. Пластинки середньої густоти, тонкі, широкі, широко прирослі, майже трикутні, світло-охряні, жовтуваті, охряно-жовті, світло-оранжево-коричневі.
Споровий порошок коричнюватий. Спори 7-13 * 5-7,5 мкм, овально-яйцевидної форми, з гладкою або дрібно-шершавою поверхнею, з слабо вираженою порою проростання, світло-охряні.
Ніжка висотою 2 – 8 см, діаметром 0,1 – 0,3 см, циліндрична, порожниста, з нестійким кільцем, вище кільця того ж кольору, що й поверхня шапки, проте світліша, нижче кільця темніша, спочатку жовто-охряна, з віком буро-сіра, біля основи бура, з білуватими поясками та білуватим нальотом. Кільце тонке, пластівчасте, відігнуте, смугасте, темно-охряне, нестійке, утворене залишками павутинистого покривала.
М’якоть тонка, ламка, водяниста, бурувата, в ніжці коричнювата, з слабким борошняним запахом або без вираженого запаху.
Смертельно отруйний гриб.
Середовище і розповсюдження
Росте з липня до кінця жовтня, в лісах, на вологих та заболочених ділянках, біля боліт, на порослій мохом гнилій деревині та на пеньках дерев листяних та хвойних порід, поодинці та групами.
Зустрічається в Лівобережному Лісостепу, в Розтоцько-Опільських Лісах, та в Карпатах.
Схожі види
Опеньок літній (Kuehneromyces mutabilis), відрізняється не напівсферичною, не гігрофанною, зонально забарвленою шапкою, та відсутністю світлих поясків на ніжці – залишків павутинистого покривала.
Література
- Зерова М. Я. Визначник грибів України / М. Я. Зерова, П. Є. Сосін, Г. Л. Роженко // Базидіоміцети. – Т. 5, кн. 2. – К. : Наук. думка, 1979. – с. 312