Синоніми і застарілі назви

• Boletus pinicola Sw., 1810
• Polyporus pinicola (Sw.) Fr., 1821
• Fomes pinicola (Sw.) Fr., 1849
• Trametes pinicola (Sw.) P. Karst., 1882
• Placodes pinicola (Sw.) Pat., 1887
• Pseudofomes pinicola (Sw.) Lázaro Ibiza, 1916
• Ungulina pinicola (Sw.) Singer, 1929
• Boletus semiovatus Schaeff., 1774
• Boletus fulvus Schaeff., 1774
• Boletus marginatus Pers., 1794
• Polyporus cinnamomeus Trog, 1832
• Polyporus helveolus Rostk., 1837
• Polyporus marginatus Fr., 1838
• Polyporus thomsonii Berk., 1854
• Fomes thomsoni (Berk.) Sacc., 1888
• Antrodia serpens var. tuber P. Karst., 1889
• Fomes pini-halepensis Pat., 1897
• Favolus pinihalepensis Pat., 1897
• Polyporus ponderosus H. Schrenk, 1903
• Fomes subungulatus Murrill, 1908
• Mensularia alba Lázaro Ibiza, 1916
• Fomes lychneus Lázaro Ibiza, 1916
• Ungularia parvula Lázaro Ibiza, 1916
• Friesia rubra Lázaro Ibiza, 1916

    Опис

Плодові тіла багаторічні, мають вигляд сидячих бічних шапок.

Шапки діаметром до 30 см, товщиною до 10 см, спочатку подушкоподібні, пізніше копитоподібні, напівокруглі, з розпростертою основою, іноді плоскуваті. Поверхня шапок нерівна, зонально-борозниста, гола або покрита нальотом, спочатку блідо-жовтого, блідо-рожевого, червоно-охряного кольору, пізніше червоно-бура, сіро-коричнева, або майже чорна, з чорною блискучою, смолистою якщо гриб паразитує на хвойних породах  серединою, та з жовтуватою, оранжевою, кіноварно-червоною або темно червоною, чітко вираженою смугою по краю (характерна ознака). Край шляпки тупий або гострий, стерильний знизу. На молодих плодових тілах, та на ростучих краях, часто виділяються каплі безбарвної рідини.

Гіменофор трубчастий. Поверхня гіменофору біла або жовтувата, іноді з рожевим відтінком, при натисканні стає сірою або бурою. Трубочки шаруваті, з щорічним приростом 3 – 6 мм, білуваті, блідо-кремові, світло-оранжеві, світло-коричневі. Пори діаметром 0,2 – 0,3 мм, округлі, з цільними краями, щільністю 4 – 8 на 1 мм.

Споровий порошок білий, кремовий або кремово-жовтий. Спори 5,5-8 * 3,5-4 мкм, видовжено-еліпсовидної, або яйцевидної форми, приплюснуті або вдавлені  з одного боку, відтягнуті біля основи, безбарвні.

Тканина щільна, упруга, повстиста, корково-дерев’яниста, невиразно зональна, спочатку світло-жовта, світло-бура, пізніше каштанова, коричнева, коричнево-бура, темно-коричнева, в зрілих екземплярів – з білуватим плямами, в трубчастому шарі – спочатку білувата, пізніше жовтувата, без вираженого запаху або з приємним грибним запахом.

Неїстівний гриб. Використовується в народній медицині, в якості сировини для виробництва медичних препаратів а також для виготовлення грибного ароматизатора.

    Середовище і розповсюдження

Росте на протязі всього року, на живих ослаблених, повалених та сухостійних стовбурах, на пеньках дерев хвойних, рідше листяних порід, переважно на ялинах, соснах, березах, буках, вільхах, на пеньках, на обробленій деревині, на дерев’яних конструкціях. Спричиняє інтенсивну буру гниль деревини.

Розповсюджений по всій території України.

    Галерея

Автор фото: В. Шульга

    Література

• Зерова М. Я. Визначник грибів України / М. Я. Зерова, Г. Г.  Радзієвський, С. В. Шевченко // Базидіоміцети. – Т. 5, кн. 1. – К. : Наук. думка, 1972. – с. 153-154