Favolus pseudobetulinus
Синоніми і застарілі назви
- Ungulina pseudobetulina Murashk. ex Pilát, 1932
- Piptoporus pseudobetulinus (Murashk. ex Pilát) Pilát, 1937
- Polyporus pseudobetulinus (Murashk. ex Pilát) Thorn, Kotir. & Niemelä, 1990
- Royoporus pseudobetulinus (Murashk. ex Pilát) A.B. De, 1998
Опис
Плодові тіла однорічні, мають вигляд майже сидячих, прикріплених до субстрату зародковою надутою ніжкою шапок.
Шапки довжиною 4 – 11, шириною 5 – 16 см, товщиною 1,5 – 3,5 см, іноді більші, округлі або ниркоподібні, поодинокі або розташовані черепичастими групами. Поверхня шапок покрита гладкою та голою шкіркою, палевого або жовто-бурого кольору, не зональна, іноді з радіально-штрихувата, іноді слабо луската, при висиханні радіально-зморшкувата, іноді потріскана. Край гострий або тупуватий, при висиханні підвернутий.
Гіменофор трубчатий. Поверхня гіменофору спочатку білувата, пізніше буро-жовта, оливково-бура. Трубочки довжиною 2 – 6 мм, того ж кольору, що й м’якоть, при дозріванні та висиханні жовтіють, стінки трубочок потоншуються, стають ламкими. Пори округлі або кутасті, іноді неправильної форми, спочатку з цільними, пізніше з зубчатими краями, щільністю 1,5 – 3 на 1 мм.
Тканина м’ясисто-коркова, еластично-коркова, біла або слабо жовтувата, при висиханні м’яко-шкірясто-коркова, палева.
Неїстівний гриб.
Середовище і розповсюдження
Росте на сухостійних стовбурах та пеньках осики. Рідкісний вид.
Галерея
Література
- Бондарцева М. А., Пармасто Э. Х. «Определитель грибов СССР. Порядок Афиллофоровые», Ленинград: Наука, 1986, Вып. 1, с. 106
Посилання на сторінку
Шульга В.М. Трутовик псевдоберезовий (Favolus pseudobetulinus) – Світ грибів України [Електронний ресурс] URL: http://gribi.net.ua/favolus-pseudobetulinus