Macrotyphula juncea

Macrotyphula juncea (Alb. & Schwein.) Berthier, 1974 (Syn.: Clavariadelphus junceus (Alb. & Schwein.) Corner, 1950) Рогатик комишовий
 (Макротифула комишова, Макротифула ситникова)
Відділ:   Базидіомікотові гриби (Basidiomycota)
Клас:   Агарикоміцети (Agaricomycetes)
Порядок:   Агарикальні (Agaricales)
Сім’я:   Тифулові (Typhulaceae)
Рід:   Макротифула (Macrotyphula)
Повна назва:   Macrotyphula juncea (Alb. & Schwein.) Berthier, 1974

Неїстівний

    Синоніми і застарілі назви

  • Clavaria triuncialis var. juncea Alb. & Schwein., 1805
  • Clavaria juncea (Alb. & Schwein.) Fr., 1818
  • Typhula juncea (Alb. & Schwein.) P. Karst., 1882
  • Clavariadelphus junceus (Alb. & Schwein.) Corner, 1950
  • Clavaria filiformis Bull., 1790
  • Typhula ramentacea Fr., 1821
  • Clavaria hortulana Velen., 1922
  • Typhula oleae Maire, 1928

    Опис   

Плодові тіла висотою 3 – 15 см, діаметром 0,2 – 2 мм, нитковидні або видовжено-булавовидні, складаються з спороносної частини та ніжки, біля основи з тяжками міцелію.

Спороносна частина висотою 2 – 10 см, діаметром 0,2 – 2 см, видовжена, на вершині спочатку загострена, пізніше притуплена, матова, блідо-охряно-жовта, блідо-жовта, бурувата, коричнювата.

Споровий порошок білий. Спори 6-12 * 3,5-6 мкм, еліпсовидної або яйцевидної форми.

Ніжка висотою 1 – 5 см, того ж кольору, що й спороносна частина, чітко відмежована від неї.

М’якоть тонка, блідо-жовта, без вираженого запаху.

Неїстівний гриб.

    Середовище і розповсюдження

Росте з вересня до кінця жовтня, в листяних лісах, на опалому листі та на гнилих опалих гілочках дерев листяних порід, переважно дуба та осики, великими групами, колоніями.

Розповсюджений на Правобережному та Лівобережному Поліссі, в Правобережному та Лівобережному Лісостепу.
   Галерея 
 
Macrotyphula_juncea_1 Macrotyphula_juncea_2 Macrotyphula_juncea_3
     
     
 Автор фото: В. Шульга

    Схожі види

Тифула корененосна (Typhula phacorrhiza), відрізняється розмірами спорів та плові тіла на відміну від Макротифули розвиваються на склероції.

    Література

  • Зерова М. Я. Визначник грибів України / М. Я. Зерова, Г. Г.  Радзієвський, С. В. Шевченко // Базидіоміцети. – Т. 5, кн. 1. – К. : Наук. думка, 1972. – с. 50 – 51.