Cerrena unicolor

Cerrena unicolor Церена одноколірна
Відділ: Базидіомікотові гриби (Basidiomycota)
Клас: Агарикоміцети (Agaricomycetes)
Порядок: Поліпоральні (Polyporales)
Сім’я: Поліпорові (Polyporaceae)
Рід: Церена (Cerrena)
Повна назва: Cerrena unicolor (Bull.) Murrill, 1903

Неїстівний

    Синоніми і застарілі назви

  • Boletus unicolor Bull., 1789
  • Sistotrema cinereum Pers., 1794
  • Daedalea unicolor (Bull.) Fr., 1821
  • Cerrena cinerea (Pers.) Gray, 1821
  • Sistotrema unicolor (Bull.) Secr., 1833
  • Striglia unicolor (Bull.) Kuntze, 1891
  • Coriolus unicolor (Bull.) Pat., 1900
  • Bulliardia unicolor (Bull.) Lázaro Ibiza, 1916
  • Trametes unicolor (Bull.) Pilát, 1939
  • Phyllodontia unicolor (Bull.) Bondartsev & Singer, 1941
  • Lenzites unicolor (Bull.) G. Cunn., 1949
  • Daedalea cinerea Pers., 1801
  • Daedalea cinerea Fr., 1815
  • Hydnum squalinum Fr., 1821
  • Phyllodontia magnusii P. Karst., 1883
  • Dryodon squalinum (Fr.) Quél., 1886
  • Daedaleopsis incana P. Karst., 1904
  • Bulliardia grisea Lázaro Ibiza, 1916
  • Bulliardia nigrozonata Lázaro Ibiza, 1916
  • Daedalea lobata Velen., 1922

    Опис   

Плодові тіла однорічні, мають вигляд бічних сидячих або відігнутих шапок.

Шапки довжиною 2,5 – 4 см, шириною 2 – 10 см, товщиною 0,1 – 0,5 см, черепашковидні або віяловидні, напівокруглі, тонкі, шкірясті, гнучкі, часто звужені біля основи, поодинокі або розташовані черепичастими групами. Поверхня шапок повстисто-щетиниста, зональна або борознисто-зональна, спочатку блідо-сірувата, блідо-жовтувато-сірувата, сірувато-бурувата, пізніше попелясто-сіра, з віком темніє, стає майже чорною, біля основи часто зелена від простих водоростей. Край гострий, хвилястий або лопатевий, світліший ніж поверхня шапки.

Гіменофор трубчастий. Трубочки довжиною 2 – 5 мм, того ж кольору, що й тканина, всередині покриті білувато-сіруватим нальотом. Пори діаметром 0,3 – 0,5 мм, округлі або злегка видовжені, з віком звивисто-видовжені або лабіринтовидні, спочатку з цільним, кремовим або жовтуватим, пізніше з зубчастим, сіруватим, сірувато-буруватим, брудно-бурим краєм.

Споровий порошок білий. Спори 4,5-6,5 * 3-3,5 мкм, широкоеліпсовидної форми, приплюснуті з одного боку, безбарвні.

Тканина тонка, товщиною до 1 мм, спочатку шкірясто-волокниста, пізніше тверда, коркова, корково-дерев’яниста, білувата, жовтувата, кремова, сірувата, блідо-шкіряно-жовта, з чорною лінією на межі з повстистим шаром, з приємним пряним запахом.

Неїстівний гриб.


    Середовище і розповсюдження

Росте з початку літа до пізньої осені, на сухих та повалених стовбурах, на пеньках дерев листяних, дуже рідко хвойних порід, переважно на березах, вільхах, осиках. Спричиняє інтенсивну білувату гниль деревини. Сухі плодові тіла зустрічається весною наступного року.

Розповсюджений на Правобережному Поліссі, в Західному та Правобережному Лісостепу, в Розтоцько-Опільських Лісах, в Карпатах та на Прикарпатті.



    Література

  • Зерова М. Я. Визначник грибів України / М. Я. Зерова, Г. Г.  Радзієвський, С. В. Шевченко // Базидіоміцети. – Т. 5, кн. 1. – К. : Наук. думка, 1972. – с. 184 – 185.