Синоніми і застарілі назви

• Boletus adustus Willd., 1787
• Polyporus adustus (Willd.) Fr., 1821
• Leptoporus adustus (Willd.) Quél., 1886
• Polystictus adustus (Willd.) Gillot & Lucand, 1890
• Gloeoporus adustus (Willd.) Pilát, 1937
• Tyromyces adustus (Willd.) Pouzar, 1966
• Grifola adusta (Willd.) Zmitr. & Malysheva, 2006
• Boletus fuscoporus J.J. Planer, 1788
• Boletus crispus Pers., 1799
• Boletus concentricus Schumach., 1803
• Boletus isabellinus Schwein., 1822
• Polyporus murinus Rostk., 1838
• Polyporus subcinereus Berk., 1839
• Polyporus secernibilis Berk., 1847
• Polyporus halesiae Berk. & M.A. Curtis, 1853
• Polyporus digitalis Berk., 1854
• Polyporus scanicus Fr., 1863
• Polyporus lindheimeri Berk. & M.A. Curtis, 1872
• Polyporus dissitus Berk. & Broome, 1875
• Polyporus fumosogriseus Cooke & Ellis, 1881
• Polyporus macowanii Kalchbr., 1881
• Daedalea oudemansii var. fennica P. Karst., 1882
• Polyporus curreyanus Berk. ex Cooke, 1886
• Polystictus gloeoporoides Speg., 1889
• Polyporus macrosporus Britzelm., 1894
• Polyporus ochraceocinereus Britzelm., 1895
• Polyporus burtii Peck, 1897
• Leptoporus nigrellus Pat., 1903
• Poria carnosa Rostr. ex Sacc. & D. Sacc., 1905
• Coriolus alabamensis Murrill, 1907
• Polyporus amesii Lloyd, 1915
• Polystictus puberulus Bres., 1920
• Polyporus adustus var. ater Velen., 1922
• Polyporus cinerascens Velen., 1922
• Polyporus excavatus Velen., 1922
• Polyporus atropileus Velen., 1925
• Polyporus tegumentosus Velen., 1925
• Daedalea solubilis Velen., 1926
• Gloeoporus adustus f. excavavatus (Velen.) Pilát, 1937

---

    Опис   

Плодові тіла однорічні, мають вигляд сидячих бічних шапок, рідко розпростерто-відігнуті.

Шапки довжиною 1 – 4 см, шириною 2 – 7 см, товщиною 0,1 – 0,6 см, напівокруглі або нирковидні, іноді майже розпростерті, рідко поодинокі, частіше розташовані черепичастими групами, м’ясисто-шкірясті, гнучкі, при висиханні тверді, крихкі. Поверхня шапок пухнаста або коротко-щетинисто-повстиста, волокниста, з віком шорстка або майже гола, зморшкувата, невиразно зональна, білувата, сірувата, білувато-жовтувато-сірувата, бура, темно-бура. Край стерильний, тонкий, гострий, злегка хвилястий, спочатку білий або блідо-жовтуватий, пізніше темніє, трохи чорніє.

Гіменофор трубчастий. Трубочки дуже короткі, довжиною 0,3 – 1,5 (2,5) мм, спочатку білуваті, пізніше димчасто-сірі, попелясто-сірі, з віком майже чорні. Пори дрібні, діаметром 0,1 – 0,2 мм, округлі або кутасті, з цільними краями, щільністю 4 – 7 на 1 мм.

Споровий порошок солом’яно-жовтий. Спори 4-6 * 2-3 мкм, еліпсовидної форми, увігнуті або приплюснуті з одного боку безбарвні.

Тканина м’ясисто-шкіряста, при висиханні коркувата, слабо волокниста, ламка, спочатку білувата, пізніше сірувата, сіра, часто з тонкою темною лінією що відмежовує тканину від трубчастого шару.

Неїстівний гриб.

---

    Середовище і розповсюдження

Росте на повалених та сухостійних, іноді на живих пошкоджених стовбурах, на опалих гілках, на пеньках дерев листяних, дуже рідко хвойних порід. Спричиняє середньої інтенсивності білу гниль деревини.

Зустрічається на Правобережному Поліссі, в Західному, Правобережному та Лівобережному Лісостепу, в Розтоцько-Опільських Лісах, в Карпатах.

---

---

    Галерея