Ascocoryne sarcoides

Ascocoryne_sarcoides_14 Аскокоріне м’ясна
Відділ: Аскомікотові гриби (Ascomycota)
Клас: Леоціоміцети (Leotiomycetes)
Порядок: Гелоціальні (Helotiales)
Сім’я: Гелоцієві (Helotiaceae)
Рід: Аскокоріне (Ascocoryne)
Повна назва: Ascocoryne sarcoides (Jacq.) J.W. Groves & D.E. Wilson, 1967

Неїстівний

    Синоніми і застарілі назви

  • Lichen sarcoides Jacq., 1781
  • Helvella sarcoides (Jacq.) Dicks., 1785
  • Bulgaria sarcoides (Jacq.) Fr., 1822
  • Tremella sarcoides (Jacq.) Fr., 1822
  • Coryne sarcoides (Jacq.) Tul., 1865
  • Ombrophila sarcoides (Jacq.) W. Phillips, 1887
  • Pirobasidium sarcoides (Jacq.) Höhn., 1902

    Опис  

Плодові тіла діаметром 0,5 – 2 см, спочатку напівсферичні, пізніше бакаловидні, блюдцевидні або подушковидні, сидячі або на невеликій псевдоніжці, скупчені. Гіменіальний шар гладенький або зморшкуватий, фіолетово-червоний або рожевувато-червоний, розташований на внутрішній поверхні плодового тіла. Зовнішня поверхня стерильна, гладенька або дрібно-волосиста, того ж кольору, що й гіменіальний шар.

Споровий порошок білуватий. Аски 90-120 * 8-10 мкм, циліндрично-булавовидної форми. Спори 10-18 * 3,5-5 мкм, еліпсовидної форми, іноді асиметричні, з гладенькою поверхнею.

М’якоть гумово-желатинозна, рожевувато-фіолетова, без вираженого запаху та смаку.

Анаморфна стадія – Coryne dubia (Pers.) Gray, 1821. Плодові тіла мізковидні, звивисті, фіолетово-червоні.

Неїстівний гриб.


   Середовище і розповсюдження

Росте з вересня до самих морозів, в лісах, на повалених гнилих стовбурах, на опалих гнилих гілках  та на гнилих пеньках.

Зустрічається на Правобережному Поліссі, в Правобережному Лісостепу, в Лівобережному Злаковому Степу, в Карпатах та на Прикарпатті.



    Галерея

Ascocoryne sarcoides10 Ascocoryne sarcoides11 Ascocoryne_sarcoides_1
Анаморфа – Coryne dubia
Ascocoryne_sarcoides_12 Ascocoryne_sarcoides_13 Ascocoryne_sarcoides_11

    Література

  • Зерова М. Я. Визначник грибів України / С. Ф. Морочковський, М. Я. Зерова, З. Г. Лавітська, М. Ф. Смітська // Аскоміцети. – Т. 2, – К. : Наук. думка, 1969. – с. 371