Antrodia xantha

Antrodia-xantha Антродія золотиста
 
Відділ: Базидіомікотові гриби (Basidiomycota)
Клас: Агарикоміцети (Agaricomycetes)
Порядок: Поліпоральні (Polyporales)
Сім’я: Фомітопсисові (Fomitopsidaceae)
Рід: Антродія (Antrodia)
Повна назва: Antrodia xantha (Fr.) Ryvarden, 1973

Неїстівний

    Синоніми і застарілі назви

  • Polyporus xanthus Fr., 1815
  • Physisporus xanthus (Fr.) P. Karst., 1882
  • Poria xantha (Fr.) Cooke, 1886
  • Amyloporia xantha (Fr.) Bondartsev & Singer ex Bondartsev, 1953
  • Daedalea xantha (Fr.) A. Roy & A.B. De, 1997
  • Polyporus flavus P. Karst., 1859
  • Physisporus flavus P. Karst., 1859
  • Polyporus sulphurellus Peck, 1889
  • Poria suaveolens Bagl. & Razzore, 1911
  • Poria greschikii Bres., 1920
  • Poria selectus Rodway & Cleland, 1929
  • Poria selecta Rodway & Cleland, 1929

    Опис   

Плодові тіла розпростерті, спочатку поодинокі, пізніше зливаються, товщиною 1 – 2 (4) мм, щільно прирослі до субстрату, м’які, при висиханні ламкі, часто розтріскані. Край дуже вузбкий, слабо помітний, павутинистий, білий. Підстилка слабо виражена або зовсім відсутня.

Гіменофор трубчастий, рівний, на вертикальних субстратах терасовидний, спочатку білий, пізніше жовтуватий, сірчано-жовтий, лимонно-жовтий. Трубочки різної довжини, від 1 до 2,5 мм, з цілим, рідко з зубчастим краєм, спочатку білі з сірчано-жовтим відтінком, пізніше жовтуваті, сірчано-жовті, при висиханні світлішають або рудіють. Пори дуже дрібні, діаметром 0,1 – 0,3 мм, округлі, щільністю 3 – 5 на 1 мм.

Споровий порошок білий. Спори 4-5,5 * 1-2 мкм, циліндричної форми, злегка зігнуті, безбарвні.

Неїстівний гриб.


    Середовище і розповсюдження

Росте на пеньках, на повалених стовбурах, на обгорілій деревині хвойних, рідко листяних порід, іноді на обробленій деревині.

Зустрічається в Карпатах.



Antrodia xantha1 Antrodia xantha2 Antrodia xantha3

    Література

  • Зерова М. Я. Визначник грибів України / М. Я. Зерова, Г. Г.  Радзієвський, С. В. Шевченко // Базидіоміцети. – Т. 5, кн. 1. – К. : Наук. думка, 1972. – с. 122.