Amanita gemmata
Синоніми і застарілі назви
- Amanita muscaria var. gemmata (Fr.) Quél., 1886
- Amanitopsis gemmata (Fr.) Sacc., 1887
- Amanitaria gemmata (Fr.) E.-J. Gilbert, 1940
- Venenarius gemmatus (Fr.) Murrill, 1948
Опис
Шапка діаметром 3 – 12 см, спочатку напівсферична, пізніше випукло-розпростерта, плоско-розпростерта, іноді увігнуто-розпростерта, з тонким, короткорубчастим краєм. Поверхня шапки шовковисто-блискуча, в вологу погоду клейкувата, яскраво-жовта, жовта, золотисто-жовта, оранжево-жовта, білувата, іноді охряна в центрі, покрита білими бородавками невизначеної форми, або лише з кількома великими білими лусками. Бородавки можуть повністю змиватися дощем, залишаючи поверхню голою.
Гіменофор пластинчастий. Пластинки густі, тонкі, широкі, вільні, спочатку білі, пізніше кремові.
Споровий порошок білий. Спори 10-14 * 5-8,5 мкм, еліпсовидної форми, з гладкою поверхнею.
Ніжка висотою 5 – 15 см, діаметром 0,5 – 1,5 см, циліндрична, з овальним бульбоподібним потовщенням біля основи, спочатку суцільна, пізніше порожниста, ламка, вище кільця гола, нижче кільця волокниста, опушена, іноді пластівчаста, біла, біла з жовтуватим відтінком. Кільце вузьке, біле, нестійке, швидко зникаюче, розташоване в нижній частині ніжки, іноді зовсім відсутнє. Вольва приросла, з вільним краєм.
М’якоть тонка, ламка, біла, в ніжці жовтувата, з неприємним грибним або редьковим запахом, або без вираженого запаху.
Неїстівний гриб.
Середовище і розповсюдження
Росте з травня до жовтня, в хвойних, листяних та змішаних лісах.
Розповсюджений на Правобережному Поліссі та в Карпатах.
Література
- Зерова М. Я. Визначник грибів України / М. Я. Зерова, П. Є. Сосін, Г. Л. Роженко // Базидіоміцети. – Т. 5, кн. 2. – К. : Наук. думка, 1979. – с. 256