Синоніми і застарілі назви

• Amanita procera Pers., 1818
• Venenarius solitarius (Bull.) Murrill, 1912
• Aspidella solitaria (Bull.) E.-J. Gilbert, 1940
• Amanita echinocephala (Vittad.) Quél., 1872
• Amanita umbella var. echinocephala (Vittad.) Quél., 1886
• Lepidella echinocephala (Vittad.) E.-J. Gilbert, 1925
• Amanita vittadinii var. echinocephala (Vittad.) Veselý, 1934
• Aspidella echinocephala (Vittad.) E.-J. Gilbert, 1940
• Armillaria echinocephala (Vittad.) Locq., 1952
• Amanita flandinia Plee, 1864
• Amanita echinocephala var. bicollariata Boud., 1906

---

    Опис   

Шапка діаметром 6 – 16 см, товсто-м’ясиста, спочатку напівсферична, пізніше випукло-розпростерта, з тупим, гладеньким, голим (в юності торчкуватим, з залишками покривала) краєм. Поверхня шапки білувата, в центрі світло-охряна, покрита великими випуклими щетиноподібними сіруватими або рожевувато-сіруватими бородавчастими пластівцями.

Гіменофор пластинчастий. Пластинки густі, широкі, вільні, спочатку білі або білуваті, пізніше білуваті з зеленувато-жовтуватим відтінком.

Споровий порошок білий. Спори 10-14 * 8-10 мкм, широкоовальної або яйцевидної форми, з гладкою поверхнею.

Ніжка висотою 6 – 18 см, діаметром 1 – 4,5 см, циліндрична, потовщена до низу, з видовженим бульбоподібним потовщенням біля основи, щільна, суцільна, спочатку концентрично пластівчаста, пізніше луската, біла, до половини занурена в ґрунт. Кільце широке, тонке, звисаюче, рубчасте, смугасте, біле. Вольва приросла, трухлява, сіра.

М’якоть щільна, біла, на зрізі кольору не змінює, на зрізі під шкіркою набуває кремового кольору, приємна на смак, без вираженого запаху, або з легким неприємним запахом.

Їстівний гриб 4 категорії. Особливої харчової цінності немає через свою рідкісність.

---

    Середовище і розповсюдження

Росте з липня до кінця вересня, в листяних лісах, рідко, утворює мікоризу з дубами та липами.

Рідкісний вид. Зустрічається по всій території України. Занесений до Червоної Книги України зі статусом “зникаючий”.

---