Aleuria aurantia
 |
Алеврія оранжева | ||
| (Пециця оранжева) | |||
| Відділ: | Аскомікотові гриби (Ascomycota) | ||
| Клас: | Пецицоміцети (Pezizomycetes) | ||
| Порядок: | Пецицальні (Pezizales) | ||
| Сім’я: | Піронемові (Pyronemataceae) | ||
| Рід: | Алеврія (Aleuria) | ||
| Повна назва: | Aleuria aurantia (Pers.) Fuckel, 1870 | ||
|
Їстівний, 4 категорія |
|||
Синоніми і застарілі назви
- Helvella coccinea Bolton, 1789
- Peziza aurantia Pers., 1800
- Scodellina aurantiaca Gray, 1821
- Otidea aurantia (Pers.) Rehm, 1883
- Peziza pseudoaurantia P. Crouan & H. Crouan, 1867
Опис
Плодові тіла діаметром 2 – 10 см, широкочашовидні, широкоблюдцевидні, овальні, сидячі, з нерівним хвилястим краєм, м’ясисті, скупчені. Гіменіальний шар гладенький, яскраво-оранжевий, розташований на внутрішній поверхні блюдця. Зовнішня поверхня стерильна, світліша за внутрішню поверхню, білувата, блідо-оранжева, покрита борошнистим нальотом.
Споровий порошок білуватий. Аски 250 * 10-12 мкм, циліндричної форми, 8-ми спорові. Спори 15-20 * 8-10 мкм, еліпсовидної форми, спочатку з гладенькою, пізніше з сітчастою поверхнею, одноклітинні, з 2-ма каплями олії.
М’якоть тонка, ламка, світла, без вираженого запаху та смаку.
Їстівний гриб 4 категорії, з низькими харчовими якостями. Використовується після 10-ти хвилинного відварювання, вареним, смаженим, а також сушеним.
Середовище і розповсюдження
Росте з середини травня до середини вересня, в листяних та змішаних лісах, на узліссях, на узбіччях, на глинистих ґрунтах, на вологих ділянках, на ґрунті, на трухлявій деревині.
Зустрічається на Правобережному Поліссі, в Карпатах та на Прикарпатті.
Галерея
 |
 |
 |
Література
- Зерова М. Я. Визначник грибів України / С. Ф. Морочковський, М. Я. Зерова, З. Г. Лавітська, М. Ф. Смітська // Аскоміцети. – Т. 2, – К. : Наук. думка, 1969. – с. 358.